Вексилологія (прапорознавство, від лат. vexillum — «прапор» та
грец. λογοs — «наука») — спеціальна історична дисципліна, об'єктами
дослідження якої є прапори, корогви, знамена, штандарти,
транспаранти, вимпели та інші засоби сигналізації, що виконують
функції символів.
Походження терміну
Термін створив 1957-го американський науковець Вітні Сміт[1], автор багатьох книжок і статей з вексилології (перекладені майже всіма європейськими мовами), для позначення піддисципліни геральдики, з якої вона з часом виокремилася і перебуває в тісному зв'язку з такими суміжними їй дисциплінами, як іконографія, емблематика, фалеристика, сфрагістика. Прапор — шматок тканини, підвішений на жердині або щоглі. В загальному прапор має символічне значення. Найчастіше використовується як символ держави. Стяг — військовий прапор у вигляді жердини з укріпленим на ньому пучком кінського волосся, клином яскравої тканини, фігуркою тварини або іншим предметом, добре видним здалеку. Пізніше на стяги почали кріпити великі шматки тканин яскравого кольору у формі клину. Кінці стягів, крім клиноподібної форми, могли мати два або три хвоста, які називалися коса, відкіс, клинці або яловці. Під час походів стяг знімали з древка і перевозили в обозі разом зі зброєю і обладунками. Князівська дружина охороняла стяг. Стяги надягали на древко тільки перед битвою. В давнину стяг міг бути величезного розміру, і його установка вимагала значного часу. У літописах іноді зустрічається вислів «не поставивши стягу», що могло означати «раптова атака супротивника», «бути захопленим зненацька». Вираз «поставити стяг» означав оголосити війну. Знамено — одиничний виріб прапора. Як правило, знамено виготовляється з дорогих матеріалів, рясно прикращається вишивкою, бахромою, китицями, стрічками тощо. Втрата знамені власником, наприклад військовою частиною, вважається значною ганьбою.
Знаменний комплекс — сукупність конструктивних та декоративних частин, з яких складається знамено.
До знаменного комплексу входять (можуть входити):
⇒ полотнище — головна частина знамена, зазвичай виготовляєтьс з двох прямокутних частин тканини, що зшиваються між собою по периметру;
⇒ бахрома — декоративний елемент полотнища;
⇒ древко (паля, ратище, мачта) — дерев’яна палиця, до якої кріпиться полотнище;
⇒ знаменні цвяхи — спеціальні цвяхи, за допогою яких полотнище кріпиться до ратища;
⇒ запас – частина полотнища, що обгонута довкола древка та призначена для закріплення на останньому;
⇒ наконечник (верхівка) – елемент, що кріпиться до верхівки древка. Зазвичай це металева фігура у вигляді вістря списа або кулі;
⇒ трубка – елемент, через який наконечник кріпиться до древка разом із шнурами китиць та стрічками (орденськими та пам’ятними);
⇒ скоба – елемент, що кріпиться на древку нижче знамені. Це металеве кільце, на якому традиційно гравіюють пам’ятні надписи;
⇒ підток – частина, що кріпиться до древка внизу та слугує опорою для знамені; виконується із твердого металу.
До складу знаменного комплексу входить також запобіжний чохол знамені та панталер – перевісся через плече прапорного для носіння знамені. Хоругва – є релігійне знамено, яке літургійно використовується в Православній Церкві та греко-католицькій церкві під час церковних святкувань та богослужінь.
Зазвичай, вони знаходяться . Корогва складається з ікони в Христа, Богородиці чи святого, які намальовано або вишито на прямокутному шматку тканини з бахромою по краях. Тканина часто має роздвоєні чи розтроєні кінці, кожен з яких закінчується китицею. Хоругва прироблена до поперечини яка кріпиться горизонтально до довгої вертикальнїпалі. Кінчає хоругву, як правило, хрест. Рідше, хоругви можуть бути виготовлені з металу, або вирізані з дерева.
Хоругви повинні переноситися у релігійній процесії Хресна хода, а коли не проводяться, як правило, зберігається в храмі, біля вівтаря. Бунчук — держак із золотою кулею, під якою підвішено кінське волосся, — символ гетьманської влади. Бунчук — турецького походження і був у турків замість прапора. Перед турецьким пашою, що виконував обов'язки візиря, себто султанового міністра, носили бунчук з золотою голівкою і трьома кінськими хвостами, перед султаном несли бунчук із сімома хвостами. Звичай бунчука перейшов із Туреччини до Польщі, і в походах поляків проти турків та татар теж носили бунчуки — перед польним гетьманом із одним хвостом, перед великим коронним гетьманом — із двома хвостами. Ян Собєський так звик до бунчука, що, і зробившись королем, ніколи не вирушував у похід без бунчука. Від поляків звичай ношення бунчука перейшов до українських козаків, де їх носили перед гетьманом та запорізькими отаманами. Бунчуків мав гетьман декілька, булаву ж уживано тільки одну. Бунчуки несено перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставлено перед гетьманським наметом. Штандарт — особливий вид прапора; полотнище правильної геометричної форми (зазвичай квадрат); символ держави, військового формування. Почесний персоніфікований знак відмінності глави держави низки країн, інших керівних посадових осіб, що піднімається в місці його перебування (резиденції, на транспорті). Державний прапор Укрїни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Термін створив 1957-го американський науковець Вітні Сміт[1], автор багатьох книжок і статей з вексилології (перекладені майже всіма європейськими мовами), для позначення піддисципліни геральдики, з якої вона з часом виокремилася і перебуває в тісному зв'язку з такими суміжними їй дисциплінами, як іконографія, емблематика, фалеристика, сфрагістика. Прапор — шматок тканини, підвішений на жердині або щоглі. В загальному прапор має символічне значення. Найчастіше використовується як символ держави. Стяг — військовий прапор у вигляді жердини з укріпленим на ньому пучком кінського волосся, клином яскравої тканини, фігуркою тварини або іншим предметом, добре видним здалеку. Пізніше на стяги почали кріпити великі шматки тканин яскравого кольору у формі клину. Кінці стягів, крім клиноподібної форми, могли мати два або три хвоста, які називалися коса, відкіс, клинці або яловці. Під час походів стяг знімали з древка і перевозили в обозі разом зі зброєю і обладунками. Князівська дружина охороняла стяг. Стяги надягали на древко тільки перед битвою. В давнину стяг міг бути величезного розміру, і його установка вимагала значного часу. У літописах іноді зустрічається вислів «не поставивши стягу», що могло означати «раптова атака супротивника», «бути захопленим зненацька». Вираз «поставити стяг» означав оголосити війну. Знамено — одиничний виріб прапора. Як правило, знамено виготовляється з дорогих матеріалів, рясно прикращається вишивкою, бахромою, китицями, стрічками тощо. Втрата знамені власником, наприклад військовою частиною, вважається значною ганьбою.
Знаменний комплекс — сукупність конструктивних та декоративних частин, з яких складається знамено.
До знаменного комплексу входять (можуть входити):
⇒ полотнище — головна частина знамена, зазвичай виготовляєтьс з двох прямокутних частин тканини, що зшиваються між собою по периметру;
⇒ бахрома — декоративний елемент полотнища;
⇒ древко (паля, ратище, мачта) — дерев’яна палиця, до якої кріпиться полотнище;
⇒ знаменні цвяхи — спеціальні цвяхи, за допогою яких полотнище кріпиться до ратища;
⇒ запас – частина полотнища, що обгонута довкола древка та призначена для закріплення на останньому;
⇒ наконечник (верхівка) – елемент, що кріпиться до верхівки древка. Зазвичай це металева фігура у вигляді вістря списа або кулі;
⇒ трубка – елемент, через який наконечник кріпиться до древка разом із шнурами китиць та стрічками (орденськими та пам’ятними);
⇒ скоба – елемент, що кріпиться на древку нижче знамені. Це металеве кільце, на якому традиційно гравіюють пам’ятні надписи;
⇒ підток – частина, що кріпиться до древка внизу та слугує опорою для знамені; виконується із твердого металу.
До складу знаменного комплексу входить також запобіжний чохол знамені та панталер – перевісся через плече прапорного для носіння знамені. Хоругва – є релігійне знамено, яке літургійно використовується в Православній Церкві та греко-католицькій церкві під час церковних святкувань та богослужінь.
Зазвичай, вони знаходяться . Корогва складається з ікони в Христа, Богородиці чи святого, які намальовано або вишито на прямокутному шматку тканини з бахромою по краях. Тканина часто має роздвоєні чи розтроєні кінці, кожен з яких закінчується китицею. Хоругва прироблена до поперечини яка кріпиться горизонтально до довгої вертикальнїпалі. Кінчає хоругву, як правило, хрест. Рідше, хоругви можуть бути виготовлені з металу, або вирізані з дерева.
Хоругви повинні переноситися у релігійній процесії Хресна хода, а коли не проводяться, як правило, зберігається в храмі, біля вівтаря. Бунчук — держак із золотою кулею, під якою підвішено кінське волосся, — символ гетьманської влади. Бунчук — турецького походження і був у турків замість прапора. Перед турецьким пашою, що виконував обов'язки візиря, себто султанового міністра, носили бунчук з золотою голівкою і трьома кінськими хвостами, перед султаном несли бунчук із сімома хвостами. Звичай бунчука перейшов із Туреччини до Польщі, і в походах поляків проти турків та татар теж носили бунчуки — перед польним гетьманом із одним хвостом, перед великим коронним гетьманом — із двома хвостами. Ян Собєський так звик до бунчука, що, і зробившись королем, ніколи не вирушував у похід без бунчука. Від поляків звичай ношення бунчука перейшов до українських козаків, де їх носили перед гетьманом та запорізькими отаманами. Бунчуків мав гетьман декілька, булаву ж уживано тільки одну. Бунчуки несено перед Гетьманом при його виїздах та виходах та ставлено перед гетьманським наметом. Штандарт — особливий вид прапора; полотнище правильної геометричної форми (зазвичай квадрат); символ держави, військового формування. Почесний персоніфікований знак відмінності глави держави низки країн, інших керівних посадових осіб, що піднімається в місці його перебування (резиденції, на транспорті). Державний прапор Укрїни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.