Київ – 2014. КНУТД - 40 с.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук. 05.17.06 – технологія полімерних і композиційних матеріалів. Робота виконана на кафедрі комп’ютерно-інтегрованих технологій Терно-пільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міні-стерства освіти і науки України Актуальність теми. Розвиток сучасної промисловості ставить першо-чергове завдання по створенню нових енерго- і матеріалозберігаючих тех-нологій. Одним з напрямків вирішення цієї проблеми є розробка нових композитних полімерних матеріалів з підвищеними експлуатаційними ха-рактеристиками, що використовують як покриття.
У цьому аспекті перспективними є матеріали, створені на основі епок-сидних композитів, що дозволяє формувати із них покриття для захисту по-верхонь складного профілю та значної площі. Для поліпшення фізико-меха-нічних властивостей таких композитів використовують наповнювачі різної фізичної природи, для підвищення показників їх адгезійної та коге-зійної міц-ності, корозійної тривкості і стійкості до спрацювання. Науково-обґрунтова-не введення дисперсних та волокнистих наповнювачів дає мо-жливість у широких межах регулювати експлуатаційні характеристики ма-теріалів.
У даному напрямку досягли помітних успіхів школи вітчизняних вчених, ближнього та далекого зарубіжжя: Ліпатов Ю. С., Пахаренко В. О., Мамуня Є. П. (Україна); Бартенєв Г. М. (Росія); Бєлий В. А. (Білорусь), Сперрлінг Л., Ньюмен С. (Англія), Шарп Г. (Німеччина), Теокаріс П. (США); Такаянагі К., Каваї І. (Японія).
Одним із головних завдань при формуванні композитних матеріалів (КМ) є забезпечення оптимальних умов фізико-хімічної взаємодії на межі поділу фаз “оліґомер-наповнювач”. Важливим етапом вирішення даної проблеми є розробка методик отримання інформації про міжфазову взає-модію макромолекул зв’язувача з активними центрами на поверхні міне-рального наповнювача при формуванні матеріалу, а також визначення впливу такої взаємодії на властивості епоксикомпозитних матеріалів при експлуатації. Важливим є дослідження процесів утворення перехідних зон міжфазної взаємодії (ЗМВ) між наповнювачем та зв’язувачем, властивості матеріалу яких відрізняються від властивостей матриці а також процесу їх формування при структуроутворенні матеріалів на межі поділу фаз “напо-внювач – зв’язувач”. Дослідження характеристик таких зон описано пара-метрами зовнішніх поверхневих шарів (ЗПШ), що дозволить направлено регулювати властивості матеріалу при його формуванні. Як правило у бі-льшості випадків властивості таких зон визначають властивості матеріалу в цілому. Ступінь зшивання у ЗПШ суттєво впливає на адгезійну та коге-зійну міцність епоксидних композитних матеріалів і визначає їх фізикоме-ханічні та теплофізичні властивості. Результати досліджень дадуть змогу формувати матеріали та покриття з наперед заданими експлуатаційними характеристика. Розробка таких технологій дозволить сформувати адге-зійно міцний, демпфуючий та функцій ний шари при формуванні багато-шарових покриттів.
Однак взаємозв’язок технології формування та потенційні можливості епоксикомпозитних матеріалів реалізовані ще не в повній мірі. Перш за все це пов’язано з тим, що недостатньо досліджена взаємодія на границі поді-лу фаз композиту при використанні різних за природою наповнювачів та одночасній дії на етапі формування композитів впливу зовнішніх енерге-тичних полів (ультразвукова обробка, ультрафіолетове опромінення) та модифікації наповнювачів.
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук. 05.17.06 – технологія полімерних і композиційних матеріалів. Робота виконана на кафедрі комп’ютерно-інтегрованих технологій Терно-пільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міні-стерства освіти і науки України Актуальність теми. Розвиток сучасної промисловості ставить першо-чергове завдання по створенню нових енерго- і матеріалозберігаючих тех-нологій. Одним з напрямків вирішення цієї проблеми є розробка нових композитних полімерних матеріалів з підвищеними експлуатаційними ха-рактеристиками, що використовують як покриття.
У цьому аспекті перспективними є матеріали, створені на основі епок-сидних композитів, що дозволяє формувати із них покриття для захисту по-верхонь складного профілю та значної площі. Для поліпшення фізико-меха-нічних властивостей таких композитів використовують наповнювачі різної фізичної природи, для підвищення показників їх адгезійної та коге-зійної міц-ності, корозійної тривкості і стійкості до спрацювання. Науково-обґрунтова-не введення дисперсних та волокнистих наповнювачів дає мо-жливість у широких межах регулювати експлуатаційні характеристики ма-теріалів.
У даному напрямку досягли помітних успіхів школи вітчизняних вчених, ближнього та далекого зарубіжжя: Ліпатов Ю. С., Пахаренко В. О., Мамуня Є. П. (Україна); Бартенєв Г. М. (Росія); Бєлий В. А. (Білорусь), Сперрлінг Л., Ньюмен С. (Англія), Шарп Г. (Німеччина), Теокаріс П. (США); Такаянагі К., Каваї І. (Японія).
Одним із головних завдань при формуванні композитних матеріалів (КМ) є забезпечення оптимальних умов фізико-хімічної взаємодії на межі поділу фаз “оліґомер-наповнювач”. Важливим етапом вирішення даної проблеми є розробка методик отримання інформації про міжфазову взає-модію макромолекул зв’язувача з активними центрами на поверхні міне-рального наповнювача при формуванні матеріалу, а також визначення впливу такої взаємодії на властивості епоксикомпозитних матеріалів при експлуатації. Важливим є дослідження процесів утворення перехідних зон міжфазної взаємодії (ЗМВ) між наповнювачем та зв’язувачем, властивості матеріалу яких відрізняються від властивостей матриці а також процесу їх формування при структуроутворенні матеріалів на межі поділу фаз “напо-внювач – зв’язувач”. Дослідження характеристик таких зон описано пара-метрами зовнішніх поверхневих шарів (ЗПШ), що дозволить направлено регулювати властивості матеріалу при його формуванні. Як правило у бі-льшості випадків властивості таких зон визначають властивості матеріалу в цілому. Ступінь зшивання у ЗПШ суттєво впливає на адгезійну та коге-зійну міцність епоксидних композитних матеріалів і визначає їх фізикоме-ханічні та теплофізичні властивості. Результати досліджень дадуть змогу формувати матеріали та покриття з наперед заданими експлуатаційними характеристика. Розробка таких технологій дозволить сформувати адге-зійно міцний, демпфуючий та функцій ний шари при формуванні багато-шарових покриттів.
Однак взаємозв’язок технології формування та потенційні можливості епоксикомпозитних матеріалів реалізовані ще не в повній мірі. Перш за все це пов’язано з тим, що недостатньо досліджена взаємодія на границі поді-лу фаз композиту при використанні різних за природою наповнювачів та одночасній дії на етапі формування композитів впливу зовнішніх енерге-тичних полів (ультразвукова обробка, ультрафіолетове опромінення) та модифікації наповнювачів.