Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право і
кримінологія; кримінально-виконавче право. – Академія адвокатури
України. – Київ, 2010.
Дисертація присвячена дослідженню знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини, його ознак.
Захищаються теоретичні положення, що стосуються кримінальної відповідальності за знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини. Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. З нової точки зору формулюється поняття родового об’єкту знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини. Доводиться необхідність розмежування об’єкту кримінально-правової охорони та безпосереднього об’єкту злочину для ст. 298 КК України. Уточнюється і по новому формулюється зміст і ознаки термінів, що характеризують об’єктивну сторону складу злочину як суспільно небезпечне діяння і як злочинний наслідок. Робиться висновок, що незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини може здійснюватись як з прямим, так і непрямим умислом. Аналізуються проблемні питання співвідношення знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини з суміжними злочинами Кримінального Кодексу України. Пропонується внесення змін до Кримінального Кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою їхнього удосконалення.
Дисертація присвячена дослідженню знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини, його ознак.
Захищаються теоретичні положення, що стосуються кримінальної відповідальності за знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини. Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. З нової точки зору формулюється поняття родового об’єкту знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини. Доводиться необхідність розмежування об’єкту кримінально-правової охорони та безпосереднього об’єкту злочину для ст. 298 КК України. Уточнюється і по новому формулюється зміст і ознаки термінів, що характеризують об’єктивну сторону складу злочину як суспільно небезпечне діяння і як злочинний наслідок. Робиться висновок, що незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини може здійснюватись як з прямим, так і непрямим умислом. Аналізуються проблемні питання співвідношення знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини з суміжними злочинами Кримінального Кодексу України. Пропонується внесення змін до Кримінального Кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою їхнього удосконалення.