Історичний словотвір української мови досліджує численні й
різноманітні історичні зміни словотворчих одиниць слова, закономірності збереження та зміни будови, вживання і функцій словотворчих одиниць у їх історії. Так, наприклад, старослов'янські пам'ятки ще не фіксують вживання суфікса -ьц-ь для творення назв людей за місцем проживання, але в давньоруській мові в поодиноких випадках він уже з цим значенням виступає (нов-ьгородьць — ЛЛ, 1377), а в староукраїнській і особливо в сучасній українській мові -ец-ь {-*т-ьц-ь) в регіональних утвореннях належить до числа продуктивних (льво- вьць — Р., гр. 1352, 6; полтавець, кавказець). Серед суфіксів давньоруської мови є чимало таких, які стійко зберігають свої словотворчі функції (оучитель, година), і таких, які в сполученні з одними
основами зберігають свої словотворчі функції (ловьць, тьрговьць),
різноманітні історичні зміни словотворчих одиниць слова, закономірності збереження та зміни будови, вживання і функцій словотворчих одиниць у їх історії. Так, наприклад, старослов'янські пам'ятки ще не фіксують вживання суфікса -ьц-ь для творення назв людей за місцем проживання, але в давньоруській мові в поодиноких випадках він уже з цим значенням виступає (нов-ьгородьць — ЛЛ, 1377), а в староукраїнській і особливо в сучасній українській мові -ец-ь {-*т-ьц-ь) в регіональних утвореннях належить до числа продуктивних (льво- вьць — Р., гр. 1352, 6; полтавець, кавказець). Серед суфіксів давньоруської мови є чимало таких, які стійко зберігають свої словотворчі функції (оучитель, година), і таких, які в сполученні з одними
основами зберігають свої словотворчі функції (ловьць, тьрговьць),