Київ: Друкарня Київського Союзу Кооперативних Установ Союзбанк,
1918. - 48 с.
В вихорі великої всесвітньої війни, в запалі боротьби за визволеннє України з під московського панування і її незалежність — тихо, непомітно пройшли 175-ті роковини одного з найбільших і найщирійших аполоґетів незалежности України і борців за її визволеннє з під „тиранського ярма російського панування і утвореннє з неї вільної, ні від кого незалежної республіки, — Пилипа Орлика, того самого милого, симпатичного Пилипа Орлика, що, продовжуючи після нещасливої Полтавської баталії діло Мазепи, залишений, покинутий всіма на чужині, як „Дон-Кіхот, в ліпшім ідеальнім значінню сього слова до самої смерти „не покладав рук в невтомній боротьбі за вимріяні образи, котрі він уявляв собі в будучині і весь згорів в огні сеї боротьби і непереможного бажання визволити рідний край з під московського ярма.
В вихорі великої всесвітньої війни, в запалі боротьби за визволеннє України з під московського панування і її незалежність — тихо, непомітно пройшли 175-ті роковини одного з найбільших і найщирійших аполоґетів незалежности України і борців за її визволеннє з під „тиранського ярма російського панування і утвореннє з неї вільної, ні від кого незалежної республіки, — Пилипа Орлика, того самого милого, симпатичного Пилипа Орлика, що, продовжуючи після нещасливої Полтавської баталії діло Мазепи, залишений, покинутий всіма на чужині, як „Дон-Кіхот, в ліпшім ідеальнім значінню сього слова до самої смерти „не покладав рук в невтомній боротьбі за вимріяні образи, котрі він уявляв собі в будучині і весь згорів в огні сеї боротьби і непереможного бажання визволити рідний край з під московського ярма.