К.: ПП Сергійчук М.І., 2009. - 680 с.
У пропонованій збірці документів з колишніх таємних архівів розповідається про життя і діяльність Голови Революційного Проводу Організації Українських Націоналістів Степана Бандери, сто років від дня народження якого виповнилося 1 січня 2009 року.
Видання розраховане на всіх, хто цікавиться постаттю Степана Бандери та історією українського національно-визвольного руху в XX столітті.
Уривок: "Після приходу Червоної армії на західноукраїнські землі більшовицька влада не тільки розгорнула цілеспрямовану боротьбу проти українського націоналістичного підпілля, що мало на цих теренах сильні позиції — велику увагу було приділено тим провідним діячам ОУН, котрі вийшли з гітлерівських концтаборів й перебували в західних зонах окупації Німеччини й Австрії, а також контролю за зв'язками між ними й керівництвом національно-визвольного руху на рідних землях.
Звичайно, головна увага каральних органів більшовицької влади була звернута насамперед на Степана Бандеру, оскільки його ім'я вже стало символом національно-визвольної боротьби. Незламність його світогляду, що тільки український націоналізм може бути підставою успішної боротьби за відродження власної державності рідного народу, бо "процес збирання, плекання, формування і вирощування власної сили визвольної революції мусить відбуватися на правильних засадах українського революційного націоналізму, на його ідеологічних, програмових істинах", надзвичайно стурбував комуністичних Ідеологів. Вони розуміли: якщо з такими переконаннями Бандера пройшов гітлерівське ув'язнення, то він не відступиться, продовжуватиме пропагувати визвольну концепцію, її головні засади будуть "не тільки збережені й розвиті, але й з'ясовані у власному середовищі, в повній чистоті, без жадних викривлень під впливом різних тактичних міркувань". Бо на такій основі, в такому дусі можна формувати ряди борців за визволення, які не піддадуться жодним атакам ворога. А якщо поставити перед українським народом цілком ясні, чисті, безкомпромісні цілі визвольної національної революції, то можна повести його на найтяжчу боротьбу, яка вимагає незмінних жертв і яка єдина може принести волю нації."
У пропонованій збірці документів з колишніх таємних архівів розповідається про життя і діяльність Голови Революційного Проводу Організації Українських Націоналістів Степана Бандери, сто років від дня народження якого виповнилося 1 січня 2009 року.
Видання розраховане на всіх, хто цікавиться постаттю Степана Бандери та історією українського національно-визвольного руху в XX столітті.
Уривок: "Після приходу Червоної армії на західноукраїнські землі більшовицька влада не тільки розгорнула цілеспрямовану боротьбу проти українського націоналістичного підпілля, що мало на цих теренах сильні позиції — велику увагу було приділено тим провідним діячам ОУН, котрі вийшли з гітлерівських концтаборів й перебували в західних зонах окупації Німеччини й Австрії, а також контролю за зв'язками між ними й керівництвом національно-визвольного руху на рідних землях.
Звичайно, головна увага каральних органів більшовицької влади була звернута насамперед на Степана Бандеру, оскільки його ім'я вже стало символом національно-визвольної боротьби. Незламність його світогляду, що тільки український націоналізм може бути підставою успішної боротьби за відродження власної державності рідного народу, бо "процес збирання, плекання, формування і вирощування власної сили визвольної революції мусить відбуватися на правильних засадах українського революційного націоналізму, на його ідеологічних, програмових істинах", надзвичайно стурбував комуністичних Ідеологів. Вони розуміли: якщо з такими переконаннями Бандера пройшов гітлерівське ув'язнення, то він не відступиться, продовжуватиме пропагувати визвольну концепцію, її головні засади будуть "не тільки збережені й розвиті, але й з'ясовані у власному середовищі, в повній чистоті, без жадних викривлень під впливом різних тактичних міркувань". Бо на такій основі, в такому дусі можна формувати ряди борців за визволення, які не піддадуться жодним атакам ворога. А якщо поставити перед українським народом цілком ясні, чисті, безкомпромісні цілі визвольної національної революції, то можна повести його на найтяжчу боротьбу, яка вимагає незмінних жертв і яка єдина може принести волю нації."