Роман, 174 с. Текст звірено з виданням: Ґео Шкурупій Жанна
батальйонерка // журнал "Сучасність", 1982, №1-2: с.38-81; №3:
с.8-48; №4-5: с.11-35; №6: с.11-
31. Для роману Ґео Шкурупія «Жанна батальйонерка» характерні прийоми інтертекстуальної гри, обігравання цитат, створення парадоксальних ситуацій. Вже навіть ім’я головної героїні Женя Барк — є алюзією до імені легендарної Орлеанської діви. Женя — дівчина з інтелігентної родини, що замріяна в героїчний образ Жанни Дарк. Із дитинства вона захоплювалася пригодницькими, історичними романами. Війна в її уяві постає як романтична ілюзія, красивий ефектний подвиг, героїзм, і якщо й з’являється у цих мріях згадка про смерть, то лише оповита ореолом легенди, слави. Однак ілюзії героїчних воєнних походів Жені розбиваються під час реальних воєнних подій. Барикади, шанці — це кулі, що свистять над головою і впиваються в людські тіла, дроблять мозок, це страх, жах смерті, де немає місця для будь-якої найменшої романтики.
У творі людина і війна представлені через опозицію ілюзії та дійсності. Ідеологічний підтекст роману «Жанна батальйонерка» пов’язаний із постаттю головного героя Стефана Бойченка (Жанна — це ширма, чергова авторська омана, створена аби заінтригувати, збити з пантелику читача, насправді не вона центральна фігура колізій твору, а Стефан). Головний герой твору — справжній український патріот і революціонер в одній особі — терпить усілякі утиски від царської влади, але не зламлюється, а ще більше загартовується, щоб врешті вийти переможцем із усіх ситуацій. Після втечі з армії, успішної революційної боротьби в Петрограді Стефан повертається на відповідальну роботу до Києва, стає активним членом нового комуністичного життя. Мета його боротьби досягнута, а новою метою є розбудова кращого майбутнього батьківщини. Тим часом доля Жанни неясна, ілюзорно-примарна, як і все те, заради чого вона боролася. Письменник дає одночасно кілька можливих варіантів розвитку її життя, надаючи читачеві право самому обрати найбільш ймовірний.
31. Для роману Ґео Шкурупія «Жанна батальйонерка» характерні прийоми інтертекстуальної гри, обігравання цитат, створення парадоксальних ситуацій. Вже навіть ім’я головної героїні Женя Барк — є алюзією до імені легендарної Орлеанської діви. Женя — дівчина з інтелігентної родини, що замріяна в героїчний образ Жанни Дарк. Із дитинства вона захоплювалася пригодницькими, історичними романами. Війна в її уяві постає як романтична ілюзія, красивий ефектний подвиг, героїзм, і якщо й з’являється у цих мріях згадка про смерть, то лише оповита ореолом легенди, слави. Однак ілюзії героїчних воєнних походів Жені розбиваються під час реальних воєнних подій. Барикади, шанці — це кулі, що свистять над головою і впиваються в людські тіла, дроблять мозок, це страх, жах смерті, де немає місця для будь-якої найменшої романтики.
У творі людина і війна представлені через опозицію ілюзії та дійсності. Ідеологічний підтекст роману «Жанна батальйонерка» пов’язаний із постаттю головного героя Стефана Бойченка (Жанна — це ширма, чергова авторська омана, створена аби заінтригувати, збити з пантелику читача, насправді не вона центральна фігура колізій твору, а Стефан). Головний герой твору — справжній український патріот і революціонер в одній особі — терпить усілякі утиски від царської влади, але не зламлюється, а ще більше загартовується, щоб врешті вийти переможцем із усіх ситуацій. Після втечі з армії, успішної революційної боротьби в Петрограді Стефан повертається на відповідальну роботу до Києва, стає активним членом нового комуністичного життя. Мета його боротьби досягнута, а новою метою є розбудова кращого майбутнього батьківщини. Тим часом доля Жанни неясна, ілюзорно-примарна, як і все те, заради чого вона боролася. Письменник дає одночасно кілька можливих варіантів розвитку її життя, надаючи читачеві право самому обрати найбільш ймовірний.