— 96 —
4.СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНАДУМКАЄВРОПИ
На початку та в середині ХІХ ст. нові тенденції соціально-політичної
думки Європи визначалися глибокими суспільними зрушеннями. В ході еко-
номічного та суспільно-політичного розвитку, з одного боку, людина отриму-
вала нові можливості у пізнанні світу, користуванні культурними надбаннями,
у підвищенні якості життя. З іншого боку, соціально-економічні кризи, полі-
тична нестабільність та загострення суспільних протиріч ставили питання про
способи подолання цих явищ та шляхи суспільного розвитку.
Все більшого розповсюдження в Європі набували соціалістичні ідеї.
4.1.Поширеннясоціалістичнихідей
При соціалізмі, як стверджують його прихильники, не може бути місця
приватній власності, експлуатації людини людиною. Поширення соціалістич-
них ідей відбивало прагнення людей, зайнятих важкою працею, до пошуку
шляхів соціальної справедливості, рівності й матеріального благополуччя.
Ці пошуки знайшли, зокрема, втілення в ідеях соціалістів-утопістів. Це
поняття походить від твору англійського гуманіста, письменника Томаса Мора
«Утопія» (1516 р.), де описується фантастичний, уявний острів, на якому існує
ідеальне життя людей.
Французькі соціалісти-утопісти Анрі Сен-Сімон, Шарль Фур’є, англі-
єць Роберт Оуен та інші критикували існуючий у XIX ст. суспільний лад і
висловлювали ідеї побудови нового суспільства, заснованого на принципах
справедливості й гармонії.
а) Анрі Сен-Сімон. Французький мислитель, соціаліст-утопіст Сен-Сімон
рушійними силами історичного розвитку вважав прогрес наукових знань, мо-
ралі й релігії. Він вважав основними рисами майбутнього справедливого сус-
пільства обов’язкову працю, єдність науки й промисловості, наукове плану-
Соціалізм (від лат. «загальний», «суспільний») – 1) сукупність ідей
і поглядів, спрямованих на встановлення такого суспільно-економічного
ладу, де існують: колективна власність (приналежна державі, виробничим
колективам тощо) і справедливий, з погляду соціалістів (найчастіше – зрів-
няльний) розподіл матеріальних благ. 2) соціально-економічна та полі-
тична система, яка стверджувалася в Росії після більшовицької революції
1917 р. і, в подальшому, в СРСР та деяких інших країнах Східної Європи,
Азії, Латинської Америки. Новий устрій сприяв певним економічним успі-
хам, демократизації освіти тощо. Проте декларація марксистських, соціа-
лістичних ідей не завжди відповідала реаліям суспільно-політичного життя,
практиці порушень прав і свобод громадян та масових репресій. Кризові
явища в соціалістичних країнах, що наростали, та розпад СРСР у 1991 р.
призвели до повалення соціалістичного устрою в Європі та ряді країн Азії.