http://tbk.at.ua
© Кафедра ТБВіМ
108
Кібернетика – 1) наука про загальні закономірності процесів керування і
передачі інформації в машинах, живих організмах і суспільстві; 2) наука, що
вивчає загальні закономірності будови складних систем та оптимальне
управління ними в умовах невизначеності.
Комплекс
(в перекладі з лат. – зв'язок, сполучення) – сукупність, сполу-
чення предметів, дій, явищ або властивостей, що складають одне ціле.
Критерій вибору – умова, яка дозволяє з множини альтернатив відібрати
альтернативи, що якнайкраще відповідають заданій цілі.
Критерій оптимальності – показник, екстремальне значення якого хара-
ктеризує гранично досяжну ефективність системи, стан або траєкторію роз-
витку об'єкта керування (також див. с. 17).
М
Математична модель
– модель, яка містить виділені в системі кількісні
властивості і встановлені співвідношення між ними.
Математичне (статистичне) планування експерименту – постановка
дослідів за попередньо складеною схемою, що володіє оптимальними власти-
востями.
Математичне програмування – це розділ прикладної математики, який
займається вивченням екстремальних задач, розробкою методів їх вирішення
та застосуванням стосовно моделей дослідження операцій.
Мета системи – найкращий для неї стан. Мета системи звичайно вира-
жають у вигляді цільової функції. Система використовує, як правило, декіль-
ка цілей, що утворюють ієрархію (також див. с. 17, 43).
Метасистема
– велика зовнішня система, до складу якої входить дана си-
стема.
Метод (з грецьк. – шлях, дослідження, простежування) – сукупність ви-
значених правил, прийомів, норм пізнання, оцінки або дії.
Моделювання – дослідження певних явищ, процесів або систем об'єктів
шляхом побудови і вивчення їх моделей; використання моделей для визна-
чення або уточнення характеристик і раціоналізації способів побудови знову
конструйованих об'єктів. Моделювання – одна з основних категорій теорії
пізнання: на ідеї моделювання власне кажучи базується будь-який метод нау-
кового дослідження як теоретичний (при якому використовуються різного
роду знакові, абстрактні моделі), так і експериментальний (що використовує
предметні моделі).
Модель – 1) матеріальна, знакова або уявна система, що відтворює, імітує
чи відображає принципи внутрішньої організації, функціонування, ознаки,
характеристики об'єкта дослідження, безпосереднє вивчення якого неможли-
ве, ускладнене чи недоцільне; 2) спеціально створений для зручності дослі-
дження об'єкт, який має потрібний ступінь подібності до об'єкта, що моделю-
ється, адекватний цілям дослідження, створений суб'єктом чи особою, яка
приймає рішення відносно досліджуваної системи.