Британ В.Т., Бруй Т.О., Висоцький О.Ю. та ін. КУЛЬТУРОЛОГІЯ: Навч. посібник. - Дніпропетровськ, 2004.- 160 с.
антагоністичні форми» (Сноу Ч.П. Две культури.-М., 1973). Між традиційною гуманітарною
культурою європейського Заходу й новою, так званою «науковою культурою», виник
катастрофічний розрив. Ворожнеча двох культур призвела людство до двох світових війн,
тоталітірних режимів, незчисленних регіональних конфліктів, до блокового протистояння.
Таким чином, ХХ століття продемонструвало людству, що культура як інтегруючий
початок суспільного розвитку охоплює не тільки сферу духовного, але все більшою мірою –
матеріального виробництва. Сформований спочатку в Європі, а потім розповсюджений у
всьомусвіті тип науково-технічної культури дуже багато дав людині для розвитку її волі,
перетворив життя десятків мільйонів людей.
Разом з цим, розширення сфери використання науки й техніки поставило перед людством
безліч нових проблем, спричинило гострі протиріччя, стало однією з причин кризи
європейської цивілізації, котру передбачали багато вчених і мислителів, пов’язуючи її з техно-
кратизмом, сцієнтистсько- практичним типом культури.
2
Зростання можливостей використовувати сучасну технологію у найважливіших сферах
матерального виробництва, розширення форм споживання супроводжувалося засвоєнням нових
типів духовності, відображених у культурі модернізму.
Більшість дослідників поясноє виникнення модернізму своєрідною світоглядною та
художньо-естетичною реакцією на глибоку духовну кризу суспільства. Внаслідок помітного
ускладнення соціальних відносин і загострення протиріч, розрив між сутністю та видимістю
виявився настільки явним, що для його подолання позиція реаліста-констататора, який лише
прискіпливо спостерігає за дійсністю, - вже вкотре в історії стає непридатною, неефективною.
Ця ситуація вимагала нових естетичних принципів, нової стилістики, принципово нової
організації художньої реальності. Крім того, поглиблюється процес самопізнання людини, від-
криття в індивіді невідомих до того науці таємниць. Тому культура модернізму є, по суті,
елітарною, тобто орієнтованою на невелику кількість людей, які володіють особливим
художнім сприйняттям. Звідси одна з особливостей модернізму – розрив зв’язків з масовою
художньою свідомістю, масовим художнім смаком.
Термін «модернізм» походить від французького слова «moderne» – новий. Він має такий же
корінь, що й слово «мода», і часто використовується у значенні «нове мистецтво», «сучасне
мистецтво».
Модернізм – термін сумарний, він означає множинність неподібних один до одного
різнорідних і суперечливих художніх напрямків з різними платформами, але з принципово
філософсько- світоглядною спільністю.
Для художньої культури модернізму характерне розмаїття видів і форм.
Модерністська поезія стала на шлях розриву з поетичною традицією, бунту проти звичних
норм віршованого мовлення, на шлях бурхливої словотворчості. Так, «дадаїзм» (від «дада» –
дитячий лепет) стверджував алогізм як основу творчого процесу, перетворивши літаратуру на
хаос словесного сміття. В імажиністів (від фр. Image –образ) логічно мало пов’язані метафори
та образи перетворювали вірші на своєрідні «каталоги образів». Футуризм (лат. Futurum –
майбутнє) оголосив людські почуття «слабкостями», проголошуючи критеріями прекрасного
«енергію», «швидкість», «міць». Справжніми досягненнями футуризму можна вважати
динамізм та симультанізм (проникнення предметів один в одний).
Основні естетичні принципи модернізму в образотворчому мистецтві – заперечення
образотворчості, абстракціонізм, поп-арт. Художники-кубісти своє бачення світу відображали
геометричними фігурами у брунатних сірих і чорних тонах (П. Пікассо «Авіньйонські дівчата»
– 1907 р.). Абстракціонізм відмовляється від зображальності, предметності живопису.
Абстрактна мова живопису – мова свободи, гнучка, «відкрита», незалежна ні від сюжету,ні від
предмету, ні від людського образу (Василь Кандинський «Невиразне»,1917; Казимір Малевич
«Чорний квадрат на білому фоні»,1913). Виникнення сюрреалізму(фр. Surrealisme – надреалізм)
було відображенням післявоєнного світогляду абсурдності будь-якої системи людського буття.