45
таким, що зовсім зупинився. Хворому важко визначити, яким
чином все навкруги змінилося. Дереалізація, як правило, супро-
воджується розгубленістю, здивуванням, станом тривоги і стра-
ху, безсиллям. Для типових дереалізаційних розладів характер-
ним є критичне ставлення, розуміння незвичності, неприродності
своїх переживань. Хвора людина прагне позбавитись такого ста-
ну, подолати його. Як правило, при цьому наявне порівняння
нових переживань з попереднім досвідом. Ця диспропорція між
раніше набутими знаннями і новими враженнями відрізняє дереа-
лізаційні розлади від ілюзій та галюцинацій. Оточуюче, незва-
жаючи на відчуття зміненості, сприймається хворими адекватно
(на відміну від ілюзорного сприйняття). Нереальні сприйняття,
властиві галюцинаціям, також відсутні.
Із зростанням інтенсивності дереалізаційних розладів та афек-
тивного напруження критична оцінка може порушуватися. При
цьому можлива поява маячного тлумачення подій, що відбува-
ються навколо. Спостерігаються переходи непсихотичних форм
дереалізації у психотичні. Іноді спостерігаються явища порушен-
ня орієнтації у просторі й часі.
Порушення орієнтації у просторі трапляється водночас з яви-
щами дереалізації і може проявлятися відчуттям повороту ото-
чуючого світу як за вертикаллю, так і за горизонталлю. Спосте-
рігається синдром повороту оточуючого найчастіше при затьма-
ренні свідомості. Таке може бути здебільшого в темряві або при
заплющених очах. При розплющених очах (контроль зором)
відчуття повороту оточуючого зникає.
Розлади усвідомлення часу — порушення сприйняття швид-
кості плину часу: годин, днів, тижнів, місяців, а також швидкості
перебігу реальних процесів. Хворі скаржаться, що не помічають
плину часу — «час зупинився». Іноді такі відчуття виникають у
хворих з порушенням засинання. Проспавши 8–10 год поспіль,
хворий скаржиться, що зовсім не спав.
Дереалізаційними розладами вважаються такі симптоми, як
«вже бачене», коли нова ситуація, нове оточення здаються знайо-
мими, або «ніколи не баченого», коли навпаки, звична буденна
обстановка і ситуація видаються цілком новими, незнайомими.
Близькі до цього переживання «вже чутого» і «ніколи не чуто-
го», «вже пережитого» і «такого, що ніколи не бувало». До дереа-
лізаційних розладів належать явища хибного впізнавання ото-
чуючих осіб, або симптом Капгра, коли в незнайомих людях ба-
чать знайомих — симптом «позитивного двійника», або коли