двосторонніми. Так, розвиток грунту починає залежати не тільки
від властивостей гірських порід, атмосфери і ґрунтових вод, а й
від популяційного складу та продуктивності рослинних угрупо-
вань. У свою чергу, зміни грунту зумовлюють і зміни рослинності,
тваринного населення (особливо ґрунтової фауни), мікробоцено-
зів, які знову-таки зумовлюють певні зміни ґрунтових процесів.
: За таких зв'язків визначення геокомпоненту, який є провідним у
формуванні вертикальної структури геосистеми, лишається сенсу.
Важлива особливість еволюційних відношень на біотичній ста-
дії формування геосистеми зумовлена зростаючою самостійністю
розвитку окремих геокомпонентів у процесі їх еволюції. Так, на
перших етапах сукцесії рослинних угруповань формування їх по-
пуляційної структури майже повністю визначається абіотичними
факторами — кліматом та субстратом. Ці фактори ніби задають ге-
неральний напрям можливих змін рослинності. У подальшому роль
внутрішньогеокомпонентних процесів (між- та внутрішньовидової
конкуренції, симбіозу та ін.) набуває все більшого значення, і по-
пуляційний склад біоценозів все більше визначається власне цими
відношеннями. Вони до певної міри узалежнюють фітоценоз від
грунту, клімату та геологічної будови. Аналогічно і грунт у про-
цесі свого розвитку стає все менш залежним від материнської
породи та клімату і в рамках деякого заданого ними діапазону
змін може розвиватися відносно самостійно. З розвитком грун-
тового профілю геологічні породи також стають менш залежними
від атмосфери, рослинності, мікроорганізмів. Це дає змогу в од-
них кліматичних умовах на одному типі і навіть виді грунту фор-
- муватися різним рослинним угрупованням, різним видам грунту
на одній геологічній породі тощо.
Таким чином, відповідність геокомпонентів один одному жор-
стко не детермінована. її характер можна визначити як детермі-
новано-стохастичний. Він полягає в тому, що вплив певного гео-
компонента на інший (наприклад грунту на рослинність) визна-
чає деякий діапазон змін рослинності, за який вони не можуть
вийти, тоді як у рамках цього діапазону формування рослинних
угруповань може визначатися суто внутрішньоценточними або й
чисто випадковими процесами (наприклад, на дерново-підзолистих
піщаних грунтах не можуть формуватися букові ліси, типчаково-
ковилові степи, а різні асоціації хвойних та й мішаних лісів тут
можливі). Так само хоч і формування грунту обмежене характе-
ром рослинності, геологічною будовою, кліматом, рівнем та хі-
мічним складом ґрунтових вод, ці обмеження не настільки значні,
аби визначити єдино можливий вид грунту у даних умовах (на
плоских лесових рівнинах при глибокому рівні залягання ґрунто-
вих вод за однакових умов посушливого південно-степового клі-
мату можуть формуватися чорноземи звичайні, різні за вмістом
гумусу, потужністю, глибиною залягання карбонатів і навіть ме-
37