Застосувавши стратегію “спаленої землі”, вони змусили його
відступити. Наприкінці V - на поч. ІV ст. до н.е. скіфи підкорили
фракійців. У цей період скіфська держава досягла найвищої
могутності. За царя Атея ( IV ст. до н.е.) скіфи карбували власну
монету. У 339 р. до н.е. кочівникам завдав поразки Філіп
Македонський і цим була підірвана їх могутність. Більшу частину
Скіфії завоювали сармати. Частина скіфських племен відійшла у
Крим, де вони проживали до ІІІ ст. н.е.
Найповнішу розповідь про скіфів залишив нам із V ст. до н.е.
“батько історії” - Геродот. Про мистецтво, зокрема, про так званий
“звіриний стиль” та про вірування і міфи цього народу відомо
також із скіфських курганів (Чортомлик, Куль-оба, Гайманова
Могила, Товста Могила, Солоха та ін.). У кургані Товста Могила
знайдена найвидатніша пам’ятка скіфської доби - золота пектораль.
Сармати ("оперезані мечем") - збірна назва кочових племен, які
прийшли з Поволжя у ІІІ ст. до н.е. та панували у
Причорноморських степах до ІІ-III ст. н.е. Сармати частково
асимілювали скіфів. Вони не знали хліборобства, жили на возах.
Велику роль у їхньому суспільстві відігравали жінки. Сармати
торгували з грецькими містами-колоніями, робили напади на
сусідні народи. Ударів сарматської важкоозброєної кінноти не
могло витримати жодне військо.
У VІІІ-VІІ ст. до н.е. почалась “велика грецька колонізація”.
Поступово у Північному Причорномор’ї були створені античні
поліси: Борисфеніда та Ольвія в пониззі Південного Бугу, Тіра й
Нікосій у гирлі Дністра, Херсонес і Керкінітіда у західному
Криму, Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія,
Кіммерік та ін. на сході Кримського півострова тощо. У 107 р. до
н. е. на Боспорі спалахнуло повстання рабів і залежних виробників
на чолі зі скіфом Савмаком.
Греки-колоністи займались землеробством, скотарством,
виноградництвом, рибним промислом, добуванням солі. Були
розвинені різноманітні ремесла: металургія, ковальство, ткацтво,
гончарство та ін. Торговельні шляхи пов’язували античні міста-
колонії з Європою й Азією. Експортували пшеницю, рибу, сіль,
шкіри, рабів та ін. Найвищого розвитку поліси досягли у V-ІІІ ст. до
н.е. Розпочинаючи з ІІІ ст. до н.е., Грецію охопила криза, викликана
розкладом рабовласництва, війнами, нападами кочівників. На