адренорецептори, що знаходяться переважно у тілі матки, та пригнічує β-адренорецептори. Також підвищує
збудливість клітинної мембрани і пригнічує активність холінестерази, що сприяє накопиченню ацетилхоліну.
Останній, у свою чергу, підвищує дію окситоцину, який викликає скорочення матки. Крім того, адреналін,
норадреналін, кініни також мають збуджуючий вплив на діяльність матки через α-адренорецептори,
стимулюють їх та одночасно пригнічують β-адренорецептори. Серотонін, ацетилхолін та гістамін посилюють
скоротливу діяльність матки, збуджуючи серотоніно-, М-холіно, гістамінорецептори.
В останні роки встановлено роль епіфіза у розвитку пологової діяльності. Головна його функція
полягає у тому, щоб синхронізувати ендокринний апарат у відповідності зі змінами освітлення протягом доби.
Епіфіз регулює також циклічну активність серотоніну. Останній забезпечує проникливість мембран для іонів
кальцію, деполяризує клітинні мембрани. Мелатонін відіграє велику роль у регуляції тривалості вагітності,
початку пологів, характеру скоротливої діяльності матки. Циклічні зміни секреції мелатоніну пов’язані з більш
високою інтенсивністю його синтезу вночі та низькою вдень. Між мелатоніном та серотоніном існують
конкурентні відношення. Екскреція мелатоніну за добу до пологів різко знижується. Низький рівень стимулює
підвищення синтезу окситотичних речовин та серотоніну, зменшуючи гальмівну дію мелатоніну на моторну
функцію матки.
На даний час вважають, що головну роль в розвитку пологової діяльності відіграють простагландини
(Е
2
, F
2
α). Вони синтезуються водною оболонкою плодового яйця (Е
2
) та васкулярним шаром міометрію і
децидуальною оболонкою (F
2
α). Збільшення кількості естрадіолу та естрону, веде до збільшення синтезу
простагландинів у матері. Кортизол, що синтезується наднирниками плоду, та деякі інші фактори з сечею плоду
потрапляють у навколоплідні води. Це є сигналом до вивільнення арахідонової кислоти, що являється
попередницею простагландинів. Простагландини індуцирують пологовий процес, викликають деполяризацію
клітин міометрію та сприяють вивільненню зв’язаного кальцію, підвищують активність колагеноз, що веде за
собою розпушення та зниження колагенової складової шийки матки, підвищує її еластичність, внаслідок чого
проходить скорочення м’язів матки. Крім того, простагландини стимулюють секрецію окситоцину у матері та
плоду та викликають руйнування прогестерону.
Плідне яйце, по своєму генетичному походженню, включає елементи як материнського так і
батьківського початку, тому в імунологічному відношенні воно завжди є чужорідним для організму матері. Під
час вагітності несумісність плідного яйця та організму матері знешкоджуються за рахунок дії стероїдних
гормонів наднирників та плаценти. Фібріноїд плаценти забезпечує толерантність організму матері до фето-
плацентарний тканин. Можливо, існують і інші механізми, що забезпечують імунологічну толерантність
організму матері до плідного яйця. До моменту закінчення розвитку плідного яйця вищевказані механізми
поступово зникають і починають проявляти себе ті механізми, що обумовлюють відторгнення плідного яйця по
принципу відторгнення алогенного трансплантату.
В результаті складної перебудови вагітної матка стає більш чутливою до механічних, хімічних та
гормональних подразників, що надходять від плідного яйця, в цей же час збільшується сила цих подразників.
Так як у останні місяці вагітності частини плоду розташовані ближче до стінки матки, ніж у ранні терміни
вагітності та рухова активність плоду до періоду зрілості збільшується, то рухи плоду призводять до
посиленого подразнення нервових закінчень, стовбурів, сплетінь матки. До сильних подразників відноситься
передлегла частина, що опускається, і яка торкається стінки нижнього сегменту та шийки матки; при цьому
проходить подразнення рецепторів та нервових сплетінь, що закладені у вказаних відділах матки та у
навколоматковій клітковині на рівні внутрішнього отвору шийкового каналу. Крім того, виникають зміни
концентрації та співвідношення концентрації в організмі вагітної різних біологічно активних речовин.
Змінюється склад електролітів, що приймають участь у скоротливій функції м’язів матки. В центральній
нервовій системі домінанта вагітності до моменту пологів змінюється домінантою пологів. В результаті цього
всі подразники, що йдуть від плідного яйця та із організму вагітної, в центральній нервовій системі
трансформуються у імпульси, які по нервовим стовбурам проникають у матку. В матці за допомогою
медіаторів переходять з нервового закінчення на м’язове волокно, яке у відповідь на імпульси переходить із
стану спокою у стан скоротливої активності матки.
11.2. Регуляція пологової діяльності
Пологи – це складний багатоетапний фізіологічний процес, що виникає і закінчується в результаті
взаємовідносин багатьох систем організму.
Регуляція моторної функції матки в організмі вагітної виконується нервовими та гуморальними
шляхами. При цьому центральна нервова система відіграє вирішальну роль в утворенні оптимальних умов для
розвитку і нормального перебігу вагітності та пологів. В основі виникнення та розвитку пологової діяльності
лежить безумовний рефлекс. Рефлекси починаються з рецепторів матки, які приймають подразнення від
плідного яйця та плоду. Матка представляє собою рецептивне поле, яким материнський організм звернений до
плоду. При цьому хемо-, баро-, термо- та механорецептори матки, приймаючи подразнення від плідного яйця,
відіграють велику роль у корегуванні функції материнського організму. При зміні інформації, що надходить від
плоду у вагітної, спостерігаються рефлекторні зміни тонусу та моторики матки. Початок пологів слід
розцінювати як результат поступової інтеграції зв’язку морфологічних, гормональних, біохімічних та