Кондрашихін А.Б., Пепа Т.В. Теорія та практика підприємницького ризику

Подождите немного. Документ загружается.

211

Словник до навчального посібника

паперів залежить від отримання банком доходу та основної суми

кредитів [20].

Ситуація ризику – сукупність чинників господарського життя,

при якому суб'єкт господарювання об'єктивно не досягає очікува-

ного інтересу (доходу, прибутку, соціального показника) від об'єкту

підприємницької діяльності.

Статистичний (імовірнісний) метод оцінки ризику – засно-

ваний на методах математичної статистики та використовується в

умовах ризику, що підкоряються та відповідають будь-якому імо-

вірнісному закону розподілу випадкових величин, наприклад, нор-

мальному.

Статистичні ігри - це модель гри двох осіб, одна з яких – при-

рода – діє абсолютно випадково, а інша – людина – прагне діяти

обачливо, використовуючи для цього статистичні дані про стан при-

роди.

Статичні моделі - це порівняльний облік витрат або прибутку,

порівняльний облік рентабельності, статичні амортизаційні розра-

хунки – строк амортизації або повного відновлення об'єкту інвес-

тицій.

Сторона спостереження ризику – це точка відстеження, ви-

хідна позиція для сприйняття категорії ризику, з якою може бути

виділений або оцінений безпосередньо як саме фактор ризику, так і

його сутність або властивості.

Стратегічний ризик - це наявний або потенційний ризик для

надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управ-

лінські рішення, неналежну реалізацію прийнятих рішень і неадек-

ватне реагування на зміни в бізнес-середовищі. Цей ризик виникає

внаслідок несумісності: стратегічних цілей банку; бізнес-стратегій,

розроблених для досягнення цих цілей; ресурсів, задіяних для до-

сягнення цих цілей, та якості їх реалізації [20].

Стратегія – план, згідно якому гравець здійснює вибір в будь-

якій можливій ситуації, спираючись на будь-яку доступну інформа-

цію. Оптимальна стратегія при багатократному повторі гри забез-

печує даному гравцю максимально можливий виграш.

Страхові ризики – будь-який вид ризику, який можна оцінити

по імовірності настання страхового випадку і розміру можливого

збитку.

Стрес-тестування - метод кількісної оцінки ризику, який

полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає

212

Теорія та практика підприємницького ризику

банк на ризик та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього

фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих

величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає

банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями.

Стрес-тестування широко використовується для оцінки ризику лік-

відності, валютного ризику та ризику зміни процентної ставки [20].

Ступінь чутливості до зміни процентної ставки - відносна ве-

личина зміни економічної вартості об'єкта у відповідь на задану змі-

ну процентної ставки (Див. Стрес-тестування) [20].

Субординований борг - звичайні незабезпечені боргові капі-

тальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно

до договору не можуть бути вилучені з кредитної установи раніше

п'яти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвесто-

ру після погашення вимог усіх інших кредиторів [24].

Суб'єкт підприємництва (підприємницької діяльності) – особа,

діяльність якої містить ознаки підприємницької.

Суб'єкт управління – будь-яка особа, що бере участь в госпо-

дарських відносинах навколо об'єкту та виявляє здібність до вико-

нання функцій управління (прогнозування, організація, регулюван-

ня, координація, стимулювання, контроль або інші).

Сутність ризику полягає в невизначеності й мінливості показ-

ників зовнішнього середовища навколо підприємця - господарсько-

го суб'єкта та його об'єкту підприємницької діяльності.

Теорія ігор – це сукупність математичних моделей, здатних вра-

хувати різноманітні інтереси учасників підприємницької угоди та

різні шляхи досягнення цих інтересів.

Теорія портфелів - широко вживана в ризик-менеджменті тео-

рія, в основі якої лежить передбачення того, що кільком однорідним

об'єктам (портфелям) будуть властиві всі ті характеристики, якими

наділений окремий об'єкт. Управління портфелем розглядається як

управління одним об'єктом, а не кількома [20].

Технічні ризики – обумовлені ступенем організації виробни-

цтва і викликані імовірними втратами коштів підприємця унаслідок

незадовільних результатів технологічного переозброєння, науково-

дослідних робіт, сталої і безпечної роботи обладнання.

Технологічний ланцюг підприємницького рішення – це типова

послідовність підприємницьких дій з укладення і реалізації підпри-

ємницької угоди в заданих господарських умовах, що має на меті

зниження підприємницького ризику.

213

Словник до навчального посібника

Толерантність до ризику - див. Визначення допустимого ри-

зику [20].

Торговий портфель (торговельна книга) - частина загального

портфеля банку, яка складається з об'єктів, щодо яких банк має чіт-

кі наміри продати в найближчому майбутньому та отримати спеку-

лятивний дохід від коливання цін (курсів). Як правило, до торгово-

го портфеля відносяться цінні папери, валюта та банківські метали.

До торгового портфеля також відноситься та частина позиції банку,

яка утворилася внаслідок проведення клієнтських операцій. З точ-

ки зору управління банком керівництво повинно завжди мати опе-

ративну інформацію щодо поточної вартості об'єктів, що входять до

торгового портфеля. Відтак торговий портфель підлягає постійній

переоцінці на ринкову вартість і тому перебуває під впливом ризику

зміни ринкових умов (Див. Банківський портфель) [20].

Торгові ризики – виникають внаслідок порушень в окремих

торгових операціях (неповне постачання товару, товарний брак,

збої в платіжній системі, відмова від виконання торгової операції та

інші).

Транспортні ризики – обумовлені підприємницькою діяльніс-

тю з перевезення вантажів і пасажирів транспортними засобами.

Управління визначається як елемент, функція організованих

систем різної природи, що забезпечує збереження їх певної структу-

ри, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, цілі діяль-

ності. Вплив здійснюється з певною метою і обумовлений системною

природою людського суспільства, суспільним характером праці, не-

обхідністю спілкування людей в процесі праці і життя, обміну про-

дуктами матеріальної і духовної діяльності. Свідоме управління діє

разом із стихійними механізмами і виступає у вигляді специфічних

суспільних інститутів - суб'єктів управління, які поступово форму-

ються і здійснюють цілеспрямовані впливи.

Управління ризиками - це процес, за допомогою якого банк ви-

являє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює

їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує

взаємозв'язки між різними категоріями (видами) ризиків. Комп-

лекс дій з ризик-менеджменту має на меті забезпечити досягнення

таких цілей: - ризики мають бути зрозумілими та усвідомлюватися

банком та його керівництвом; - ризики мають бути в межах рівнів

толерантності, установлених спостережною радою; - рішення з при-

йняття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльнос-

214

Теорія та практика підприємницького ризику

ті банку; - рішення з прийняття ризику мають бути конкретними і

чіткими; - очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик;

- розподіл капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наража-

ється банк; - стимули для досягнення високих результатів діяльнос-

ті мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику [20].

Фактори ризику – такі обставини, що можуть привести до част-

кової або повної втрати коштів господарського суб'єкта на об'єкті

його підприємницької діяльності внаслідок різних причин. До та-

ких причин, зокрема, відносять: пошкодження або загибель об'єкту,

конкурентні дії з боку інших суб'єктів, форс-мажорні обставини та

інші.

Фінансові ризики – викликані неоднозначністю функціонуван-

ня фінансової сфери господарського комплексу (вірогідність втрати

фінансових ресурсів, інфляційно - дефляційні чинники, коливання

валютних курсів).

Функція корисності Неймана-Моргенштерна – виражає за-

лежність показника корисності, яку привласнює суб'єкт кожному

можливому результату своїх дій, та імовірності досягнення такого

результату в заданих господарських умовах.

Функція підприємницького ризику - це роль, яку об'єктивно ви-

конує ризик в господарських відносинах на об'єкті підприємницької

діяльності.

Характер господарської діяльності – сукупність власти-

востей, що відображають галузеві особливості та сферу діяльності

суб'єкта підприємництва, господарські обставини у виробництві

окремих видів продукції.

Характер наслідків – властивість підприємницького ризику,

що враховує об'єктивну здатність ризику активізувати або пригні-

чувати господарську діяльність.

Характер обліку ризику – спосіб обліку джерела та інших осо-

бливостей походження підприємницького ризику, який є прийня-

тим в заданих умовах господарської діяльності.

Хеджування - метод пом'якшення ризику, який полягає у ви-

значенні об'єкта хеджування та підборі до нього адекватного ін-

струменту хеджування. Полягає в компенсації збитків від об'єкта

хеджування за рахунок прибутку від інструменту хеджування, які

виникають за одних і тих самих умов чи подій. За наявності схеми

хеджування банк повністю ліквідовує як ризик, так і можливість

отримання додаткового прибутку: якщо умови чи події будуть спри-

215

Словник до навчального посібника

ятливими з точки зору об'єкта хеджування, то будь-який прибуток

автоматично перекриватиметься збитками від інструменту хеджу-

вання (Див. Диверсифікація) [20].

Цілеспрямованість управління визначається його цілями,

що досягаються в результаті виконання функцій управління на

основі використовування певних принципів і методів управління.

Спрямованість забезпечується через механізм управління господар-

ськими відносинами навколо об'єкту підприємницької діяльності,

а характеристиками виступають: суб'єкти і об'єкт управління в їх

взаємозв'язку і взаємозалежності, цілі і функції управління, принци-

пи управління, методи управління.

Час прояву або дії ризику – характеристика ризику, що дозво-

ляє ідентифікувати його властивості в координаті часу.

Чисті стратегії - простий вид стратегічної гри на двох гравців

з нульовим сумарним виграшем і двома діями (ходами).

Шокова величина - гіпотетична величина зміни фактора зо-

внішнього оточення - рівня процентної ставки, значення валютного

курсу тощо, яка використовується в стрес-тестуванні. Шокова вели-

чина має відповідати двом критеріям: бути суттєвою та ймовірною

[20].

Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для

надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недо-

тримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод,

прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість

двозначного тлумачення встановлених законів або правил [20].

216

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бланк И.А. Управление финансовыми рисками. – К.: Ника-

Центр, 2005. – 600 с.

2. Вітлінський В.В., Верченко П.І.. Аналіз, моделювання та управ-

ління економічним ризиком: Навч.-метод. Посібник для самост.

вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 с.

3. Закон Украины «О предпринимательстве» / ВВР 1991, №14, ст.168

4. Закон України „Про бухгалтерський облік в Україні”.

5. Закон Украины «Об инвестиционной деятельности».

6. Закон Украины „О ценных бумагах и фондовом рынке” № 3480-

IV от 23.02.2006 г.

7. Данилишин Б.М., Кондрашихін А.Б., Орлов В.М., Пепа Т.В.

Управління соціально-економічними системами на ринку цін-

них паперів. – Київ: РВПС НАН України, 2005. – 304 с.

8. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. – К.:

„Центр навчальної літератури”, 2004. – 304 с.

9. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. 2-ге

вид., доп. перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.

10. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерцій-

них банків / Постанова Правління НБУ №141 від 14.04.1998 року.

11. Кондрашихин А.Б. Оценка рисков инвестирования на рынке

ценных бумаг. – Севастополь: РИБЭСТ, 2002. – 324 с.

12. Кондрашихін А.Б. Інвестиційні ризики українського ринку цін-

них паперів // Банківська справа. – 2003. - №2. – С. 62-70.

13. Кондрашихін А.Б. Фінансові аспекти відносин учасників ринку

цінних паперів // Фінанси України. – 2003. - №12. – С. 113-117.

14. Кондрашихін А.Б. Організаційно-економічний механізм управ-

ління ринком цінних паперів і фактори ризику інвестора // Ві-

сник Української Академії державного управління при Прези-

дентові України. – 2003. - №2. – С. 193-198.

15. Кочетков В.Н., Шипова Н.А. Экономический риск и методы его

измерения: Учебное пособие. – К.: Европ.ун-т финансов, ин-

форм. систем, менеджм. и бизнеса, 2000. – 68 с.

16. Матвійчук А.В. Аналіз і управління економічним ризиком. Навч.

посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с.

17. Машина Н.І. Економічний ризик та методи його вимірюван-

ня: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури,

2003. – 188 с.

217

Список літератури

18. Мельников А.В. Риск-менеджмент: стохастический анализ рис-

ков в экономике финансов и страхования. – 2-е изд., перераб. и

доп. – М.: Анки, 2003. – 159 с.

19. Методика формування небанківськими фінансовими установа-

ми резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу

за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними папе-

рами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартни-

ми / Затверджена Розпорядженням Державної комісії з регулю-

вання ринків фінансових послуг від 04 червня 2004 року N 912.

20. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування

систем ризик-менеджменту в банках України / Затверджені По-

становою Правління Національного банку України від 2 серпня

2004 року N 361.

21. Національна рейтингова шкала / Затверджена постановою Ка-

бінету Міністрів України від 26 квітня 2007 року № 665. – http:

// zakon.rada.gov.ua. – 18.05.2007.

22. Пепа Т. Сучасні схеми побудові інвестиційно-фінансових утво-

рень. Теорія і практика розвитку корпоративного сектору еконо-

міки України. – К.: Видавничий дім „Корпорація”, 2004. – 151 с.

23. Пепа Т.В. Регіональна динаміка і трансформація економічного

простору України. – Черкаси: Брама України, 2006. – 440 с.

24. Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності

кредитних установ / Затверджено Розпорядженням Державної

комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 28 вересня

2006 року N 6261.

25. Положення про порядок формування і використання резерву

для відшкодування можливих втрат за кредитними операція-

ми комерційних банків / Постанова Правління НБУ №122 від

27.03.1998 року.

26. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 „Фінансові

інструменти” / Наказ Міністерства фінансів України № 559 від

30.11.2001 року. Зі змінами.

27. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін

валютних курсів» / Затверджено Наказом Міністерства фінан-

сів України N 193 від 10 серпня 2000 року.

28. Полховская Е.В., Певникова Л.А. Экономический риск и методы

его измерения / Краткий курс лекций с прилагаемым глоссари-

ем экономических терминов на английском языке для студен-

тов заочного отделения экономических и менеджерских специ-

218

Теорія та практика підприємницького ризику

альностей. – Симферополь: Симферопольский экономический

институт Симферопольского государственного университета,

1998. – 66 с.

29. Рекомендації щодо аналізу діяльності страховиків / Затвердже-

ні Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фі-

нансових послуг від 17 березня 2005 року N 3755.

30. Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками. – К.:

Ника-Центр, 2005. – 600 с.

31. Селюков В.К., Гончаров С.Г. Управление рисками. Ипотечная

сфера. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 2001. – 360 с.

32. Тэпман Л.Н. Риски в экономике: Учеб. пособие для вузов / Под

ред. проф. В.А.Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 380 с.

33. Устенко О. Л. Теория экономического риска: Монография. – К.:

МАУП, 1997. – 164 с.

34. Федорова В.А., Кондрашихин А.Б. Методология выделения и

оценки инвестиционных рисков на стадии банкротства эмитента

ценных бумаг // Актуальные проблемы экономики. – 2003. -

№4. – С. 9-10.

35. Федорова В.О., Кондрашихін А.Б. Аналіз, вимірювання,

оцінка ризиків підприємницької діяльності. – Севастополь:

Підприємство-реєстратор „Світок”, 2006. – 99 с. – (Пре-

принт / Севастопольська міська державна адміністрація. ТОВ

Підприємство-реєстратор „Світок”; 2006). (рос. мовою)

36. Хохлов Н.В. Управление риском: Учеб. пособие для вузов. – М.:

ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 239 с.

37. Христиановский В.В., Щербина В.П., Полшков Ю.Н.

Экономический риск и методы его измерения. – Донецк: Дон-

ГУ, 1999. – 250 с.

38. Чернов В.А. Анализ коммерческого риска / Под ред.

М.И.Баканова. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 128 с.

39. Чернюк Л.Г. та ін. Територіальна організація фінансового ринку

України. – Черкаси: Вертикаль, 2006. – 256 с.

40. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками:

Навч. посібник. – К.: Тов-во “Знання”, 1998. – 444 с.

219

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

СРСР – Союз радянських соціалістичних республік

ГС – господарський суб'єкт

Р.п. – результат одержаний

min – мінімальний

max – максимальний

опт – оптимальний

ін. – інший, інші

Кондрашихін Андрій Борисович - доктор економічних наук,

професор Севастопольського економіко-гуманітарного інституту

Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського

Пепа Тарас Вадимович – доктор економічних наук, головний

науковий співробітник Ради по вивченню продуктивних сил Укра-

їни НАН України

220

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ І ВЛАСТИВОСТІ

ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

1.1. Поняття підприємницького ризику і його сутність . . . . . . . . . . . 5

1.2. Властивості і види підприємницьких ризиків . . . . . . . . . . . . . . . 12

1.3. Взаємозв'язок ризику з іншими економічними категоріями . . . . . 16

Питання для самоконтролю до теми 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Словник до теми 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Ситуаційні задачі до теми 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ . 25

2.1. Підходи до визначення ризику . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

2.2. Зародження ризику та його розвиток у наступний час . . . . . . . 28

2.3. Загальна і конкретна класифікації підприємницьких ризиків . . . 33

Питання для самоконтролю до теми 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Словник до теми 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Ситуаційні задачі до теми 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

ТЕМА 3. МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ

ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42

3.1. Методологія дослідження господарських відносин

в період економічних трансформацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42

3.2. Поширені види підприємницьких ризиків і їх оцінка . . . . . . . . 50

Питання для самоконтролю до теми 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61

Словник до теми 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Ситуаційні задачі до теми 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64

ТЕМА 4. СУТНІСТЬ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ І

ОЦІНКИ РИЗИКУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67

1.1. Математичні методи опису ризику . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67

2.2. Кількісні та якісні методи оцінки ризику . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Питання для самоконтролю до теми 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83

Словник до теми 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83

Ситуаційна задача до теми 4 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85