Чи має реальну перспективу розвитку ГУАМ?
ГУАМ – міждержавна організація, створена в жовтні 1997 колишніми
радянськими республіками – Грузією, Україною, Азербайджаном і Молдовою (з 1999
по 2005 до організації також входив Узбекистан). Назва організації склалася із перших
літер назв країн, що входять до неї.
Від самого початку планувалося, що співпраця буде розвиватися лише в сфері
економіного партнерства: стрижнем ГУАМ мав стати транспортно-енергетичний
коридор Європа–Кавказ–Азія, або відроджений «Шовковий шлях», прокладений в
обхід Росії. Однак, не так давно ГУАМ набула нову міфічно трансформовану додаткову
назву «Організації за демократію та економічний розвиток» – ОДЕР.
На мою думку, ГУАМ як ефективна міждержавна організація не має перспектив і
майбутнього. Чому? Розгадка питання криється у внутрішньому становищі країн-
учасниць й несприяпливій міжнародній обстановці. Розглянемо дані тезиси.
Молдова ототожнюється з повною відсутністю природних ресурсів, вигідних
транзитних шляхів, нульовим рівнем розвитку нових технологій, також там знищено
залишки радянської промислової розкоші, вся надія на вино та фрукти. До того ж
придністровська проблема на плечах, і її рішення таке ж туманне, як і висадка на Марс.
Грузія має два заморожених конфлікту: Абхазія і Південна Осетія. Вирішення цих
проблем адміністрація Саакашвілі своїм політичним курсом взагалі загнала в глухий
кут. Але в економічному плані Грузія, звичайно, перевершує Молдову: мандарини й
апельсини можна транспортувати морськими шляхами, та й вино, і «Боржомі» тією ж
дорогою. Але в цьому випадку у Грузії є суттєва перевага - можливість
транспортування каспійських та іранських енергоресурсів до Європи. А в іншому
більше нічого реального, оскільки навіть за радянських часів особливого прогресу в
галузі технологій не спостерігалося, а зараз і говорити не доводиться.
Азербайджан у порівнянні з вищеназваними державами – це «серйозний гравець»,
який міцно «сів» на нафтодолари, аграрний сектор нічим не краще за попередні країн.
Але Азербайджан цілеспрямовано намагається пробитися на європейський ринок
поставками енергоресурсів, інші сектори економіки фактично не розвиваються. А
технології – на рівні своїх колег по ГУАМ.
Україна – країна нереалізованих можливостей. Потенціал економіки, що
залишився після СРСР, фактично знищений, аграрний сектор не в кращому стані,
статус морської держави «потоплений», торговий флот відсутній, а про військовий вже
й мови немає. Розвиток нових інноваційних технологій іде повільними темпами,
авіавиробництво ледве дихає, суднобудівництво «кульгає», власних енергоресурсів не