мітингу, сходці людей. Охлократія виникла в період розпаду
первіснообщинного ладу й пройшла всі історичні епохи. Вона існувала в
Древній Греції, Ізраїлі й Німеччині, у військах під проводом Робін Гуда, С.
Разіна, Е. Пугачова й Жанни Д'арк. У СРСР охлократія теж мала місце -
жовтневі події 1917 року. В її основі є критика й заперечення існуючих законів
держави, суспільної моралі, інститутів влади й апеляція до примітивних, часто
низинних інтересів людей: «Грабуй награбоване», «Ми старий світ зруйнуємо»
і т.д. Охлократія завжди виникає в період катастроф імперій, держав, інститутів
влади.
Автократія – означає необмежену владу в суспільстві однієї особи (від
греч. athor – автор). Вона виникла в первісному суспільстві як влада сильного
вождя і її «золоте століття» - рабовласницький і феодальний лад, коли влада
трималася на караючому мечі. Залежно від форми й ступеня примушування
народу можна виділити модифікації автократії з найбільш яскравими
представниками:
Тиранія - Нерон, Калигула, Іван Грозний;
Диктатура - Робеспьер, Гітлер, Сталін, Франко;
Монархія - Петро І, Наполеон, Вільгельм І Завойовник, Катерина ІІ.
Автократія доречна тоді, коли проводиться принципово нова політика в
суспільстві, державі, на підприємстві й потрібно зламати опір «юрби», строю
традиції й підкорити політику головній меті нового лідера (наприклад, мета
Петра І - вихід Росії до Балтійського моря: «Прорубати вікно в Європу»).
Спокуса необмеженої влади велика і далеко не всі з нею справляються успішно.
Однак, коли лідер держави або підприємства прогресивний та розумний,
автократія - єдиний спосіб швидкого введення новацій.
Демократія (від грец. demos- народ) передбачає владу народу на основі
громадського самоврядування. Демократичний принцип самоврядування.
Демократичний принцип організації держави відомий із часів Древньої Греції,
Новгородського віче й Паризької комуни. Демократизація дозволяє широко
використовувати внутрішній потенціал людини, перейти від методів
примусшування до методів переконання тому, що «пряник» завжди краще
«батога». Демократія звичайно будується на принципах громадського
самоврядування, виборності керівника, змінюваності органів влади,
підпорядкування меншостей більшості.
СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА
Авторитарний стиль характеризується тим, що керівник у прийнятті
рішень завжди орієнтується на власні цілі, критерії й інтереси, практично не
радиться із трудовим колективом, обмежується вузьким колом однодумців. У
прийнятті рішень займає тверді позиції, активно використовуючи методи
адміністративного й психологічного впливу на людей. Опозицію не приймає,
може звільнити неугодних співробітників. Завжди впевнений в особистій
правоті, спирається на власні знання й уміння, особистий капітал і зовнішні
зв'язки в державних органах і підприємницькому середовищі. Керівник такого