попереднім підходам, що характеризувалися порівняно високим рівнем
незалежності національних економік і більшою свободою прийняття
рішень, у новій глобалізо-вапій міжнародній економіці залишається дедалі
менше можливостей для національних автономій. Це, звісно, призводить до
втрати керівництва національних економік контролю в управлінні
господарським розвитком країни і, зокрема, в таких ключових сферах, як
«рівень державних витрат». Глобалізація економіки практично
внеможливлює регулювання ринку і системи виробництва в країні на
національному рівні.
Глобалізація набуває різного сенсу залежно від того, чи йдеться про
окрему компанію, галузь, країну, або про світове виробництво загалом.
Глобалізація фінансового капіталу випробувала концепції рів-' новажного
розвитку ринкової економіки на основі ліберальної економічної політики.
Класична і неокласична економічні теорії спиралися на раціональну основу
пізнання, на досконалість знань. Але вже Хайєк стверджує, що абсолютне
знання на основі сучасної інформації не існує і неможливе, а отже,
рівноважного стану не можна досягти і в умовах централізованої
економічної системи, і тому тільки ринок може з найменшими витратами
уникнути втрат від асиметрій, що виникають. Хоча Пригожий
(брюссельська школа) стверджує, що саме хаос породжує порядок. Але це
означає, що теорія «економіки раціональних очікувань» повинна стати
надбанням історії економічних ученьГі
Глобалізація,, збільшивши простір і глибину фінансових ринків,
нестабільність не ліквідувала, а породила умови її безупинної нестійкості. У
кредитних відносинах також відбулися серйозні зміни. Суб'єктивна оцінка у
зв'язці «кредит—застава» — реальність. Цінність застави залежить від того,
яку суму готовий позичити банк його власнику. Особливо це характерно у
відносинах центру і периферії на постсоціалістичному просторі, де кредитні
ризики дуже великі. А кредитний ризик веде до збільшення ставки процен-
та. Тут відносини «дикого капіталізму», а Дж. Сорос називає його
«бандитським капіталізмом».Для сучасного періоду розвитку світового
господарства характерним також с посилення ідеології інтернаціоналізації
та консолідації. Цьому сприяв розвиток продуктивних сил, що дедалі
більше вимагав активного обміну між багатьма країнами та уніфікованих
правил гри на міжнародному ринку. Від переговорів на двосторонній
основі, що створювало різні умови для експорту чи імпорту одного товару,
країни перейшли до міжнародних угод.Стосовно посилення ідеології
інтернаціоналізації та консолі дації у світовому господарстві необхідно
зазначити, що нині на авансцену світового економічного життя виходять
нові учасники,
які, поряд із традиційними, стають головними законодавцями моди у
світогосподарських процесах.Так, сьогодні виокремлюють вісім нових
основних суб'єктів, що справляють вирішальний вплив на
світогосподарські процеси. Це:-міжнародні організації — Міжнародний
валютний фонд
(МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі та розвитку
(ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська