За статистичними даними МОП кількість нещасних випадків навиробництві останнім часом зросла і
становить 125 млн. чол. щорічно,з них близько 220 тис. гине. Рівень травматизму і профзахворюваності
значно вищий у країнах,що розвиваються, ніж у промислове розвинених державах. Так, в країнах
Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадківі профзахворювань стають близько 10 млн. чол., з
них майже 8 тис.гине. В Україні у 1998 р. на виробництві травмовано 47 тис. чол. (з них1551— смертельно),
отримали професійні захворювання 3,7 тис. чол.Статистичні дані свідчать, що:
— кожні 3 хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного
захворювання в світі помирає одна людина;
— в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;
— кожної секунди в світі на виробництві травмується 4 особи;
— в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина;
— кожного місяця в світі на роботі травмується така кількість людей,
яка дорівнює населенню Парижа.
Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому на 100 тис.працюючих щорічно припадає приблизно 6
нещасних випадків зісмертельними наслідками. В Україні цей показник майже вдвічі більший(11 загиблих на
100 тис. працюючих) і найвищий серед країн СНД.В рівновеликій, але високорозвиненій Франції рівень
виробничоготравматизму у 10 разів нижчий ніж у нас. Однак, слід зазначити, щопоказники стану охорони
праці суттєво відрізняються по окремихгалузях промисловості. Найбільш травмонебезпечною в нашій
країнієвугільна промисловість. Так, на кожний мільйон тон видобутоговугілля гине 5 шахтарів. У США цей
показник у 100 разів нижчий.На думку іноземних фахівців, які за програмою МОП працювали
в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідкамипояснюється п'ятьма основними
причинами: незадовільною підготовкоюробітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю
належногоконтролю за станом безпеки на робочих місцях та виконаннямвстановлених норм; недостатнім
забезпеченням працюючих засобамиіндивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів
колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузяхдо 80%) засобів виробництва.
Дані свідчать про те, що намітилась позитивна тенденціядо зниження виробничого травматизму, в тому числі
(що дуже важливо) зісмертельними наслідками. Частково це пов'язано з падінням обсягіввиробництва, а
відтак—зменшенням несприятливих виробничих факторів,що впливають на працівників, та скороченням
чисельності останніх.Витрати, пов'язані з нещасними випадками складають значну суму.Так кожен випадок
виробничого травматизму в індустріальній державі(наприклад, європейській) обходиться приблизно в 500—
1000швейцарських франків на день. У яку суму точно обходиться нещаснийвипадок в Україні — поки що
невідомо (немає статистичного обліку усіхвитрат та методики їх визначення). Однак відомо, що у 1996 році
в Україні на заходи з охорони праці було витрачено 52 грн. на одногопрацюючого, в той же час витрати на
відшкодування шкодипостраждалим на виробництві та ліквідацію наслідків нещасних випадків
становили 268,3 млн. грн., або 950 грн. у розрахунку на одногопостраждалого. У 1998 році виплати у зв'язку з
відшкодуванням шкодизаподіяної життю і здоров'ю працюючих досягли майже 400 млн. грн.За кордоном
підприємці підрахували і давно прийшли до висновку, щобільш економічно вигідно вкладати кошти в
охорону праці, аніж прирікатисебе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на
виробництві. Збереження життя і здоров'я людини не тільки на виробництві,але й за його межами набуває
особливого значення з огляду насоціально-економічні та демографічні аспекти сучасного розвитку нашої
держави. Так, за період 1991—1998 pp. в Україні від нещасних випадківневиробничого характеру загинуло
567,5 тис. чоловік, щов 38 разів перевищує кількість загиблих на виробництві, сотні тисячлюдей стали інвалідами.
На транспорті смертельно травмовано близько76 тис. чол., майже 82 тис. чол. загинули від отруєнь, 108 тис.
чол.покінчили життя самогубством, від насильницьких дій постраждали 50,8тис. чол., 37 3 тис. чол. утопились і
12,7 тис. чол. загинули при пожежах.Тільки у 1998 р. одержали травми близько 2 млн. чол., з них 200
тис. дітей віком до 14 років, 68,2 тис. чол. загинули.Найбільше смертельних випадків на 1000 жителів
зареєстрованов Дніпропетровській (1,69), Донецькій (1,67), Запорізькій (1,66),Херсонській (1,64), Кіровоградській
(1,61), Чернігівській (1,60), Луганськім,Харківській (по 1,57) і Одеській (1,53) областях. У цих регіонах
загинулопонад 37,2 тис. чол., що становить більше половини (54,5%) загальноїкількості травмованих зі
смертельними наслідками в Україні.
4/ 1. Законодавча та нормативна база України і охорони праці
1.1. Закон України "Про охорону праці
7
'
Закон "Про охорону праці", прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р., був переглянутий і затверджений Президентом України в
новій редакції 21 листопада 2002 р. Він складається з преамбули та 9 розділів. Відзначимо деякі важливі моменти, занотовані в Законі. Так, у розділі
Г"3агальні положення" (стаття 1) наводяться визначення понять: "охорона праці", "роботодавець", "працівник", та окреслюється дія цього Закону
(стаття 2), який поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб. У статті 3 йдеться про те, що при укладанні міжнародних договорів, на
обов'язковість яких надала згоду Верховна Рада України, в яких встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону
праці, застосовуються норми міжнародного договору. Основними принципами державної політики в галузі охорони праці (стаття 4) є пріоритет життя