міжнародне буквене написання з урахуванням масштабу. Фізична величина
може мати безумовне (m – маса) або умовне, тобто не є обов'язкове
застосування (m – число студентів), літерне написання з урахуванням
масштабу і позначення фізичної величини.
Фізичні величини прийнята поділяти на основні і похідні.
Основні величини не залежні одна від одної, але вони можуть бути
основою для встановлення зв'язків з іншими фізичними величинами, що
називають похідними від них. Згадаємо формулу Ейнштейна – E = m
c
2
, до
якої входить основна одиниця - маса, а енергія - це похідна одиниця,
залежність між якою й іншими одиницями визначає дана формула. Основним
величинам відповідають основні одиниці вимірювання, а похідним - похідні
одиниці вимірювання.
Сукупність основних і похідних одиниць називається системою
одиниць фізичних величин.
Першою системою одиниць вважається метрична система, де, як уже
відзначалося вище, за основну одиницю довжини був прийнятий метр, за
одиницю ваги - вага 1 см
3
хімічно чистої води при температурі біля +4
0
С –
грам (пізніше - кілограм). У 1799 р. були виготовлені перші прототипи
(еталони) метра і кілограма. Крім цих двох одиниць метрична система у
своєму первісному варіанті включала ще й одиниці площі (ар - площа квадрата
зі стороною 10 м), об'єму (стер, дорівнює об'єму куба з ребром 10 м), місткості
(літр, дорівнює об'єму куба з ребром 0,1 м).
Таким чином, у метричній системі ще не було чіткого підрозділу
одиниць величин на основні і похідні.
Поняття системи одиниць як сукупності основних і похідних уперше
запропоновано німецьким ученим К.Ф. Гаусом у 1832 р. Основними у цій
системі були прийняті: одиниця довжини - міліметр, одиниця маси -
міліграм, одиниця часу - секунда. Цю систему одиниць назвали абсолютною.
У 1881 р. була прийнята система одиниць фізичних величин СГС,
основними одиницями якої були: сантиметр - одиниця довжини, грам -