86. Суспільно-політичні рухи та формування багатопартійності в Україні в умовах становлення її незалежності.
Формування багатопартійності
Історія багатопартійності в Україні сягає своїм корінням другої половини XIX ст., коли на хвилі
революційного піднесення та національного відродження почали утворюватися перші політичні
організації. Новітня історія багатопартійності в Україні вже пройшла у своєму розвиткові кілька
етапів, під час яких розгорталися та набували динаміки певні суспільно-політичні процеси та
тенденції:
I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1990 p.):
— виникнення неформальних організацій, утворення легальної організованої опозиції;
— активізація діяльності Української Гельсінської спілки, вихід на політичну арену Народного руху
України;
— розмежування та диференціація всередині правлячої Комуністичної партії, організаційна
консолідація прихильників Демократичної платформи;
— виникнення першої формально задекларованої партії — Української національної партії.
II етап — «вихід багатопартійності на державний рівень» (травень 1990 — серпень 1991 p.):
— поява парламентської опозиції;
— ініціювання представниками демократичного блоку важливих державних рішень, серед яких
найголовніше — Декларація про державний суверенітет України;
— збільшення кількості політичних партій (від 1989 р. до серпня 1991 р. утворилося понад 20
політичних партій та об'єднань).
III етап — «становлення багатопартійності» (з серпня 1991 p.):
— розширення спектра багатопартійності (нині нараховується понад 100 політичних партій);
— посилення розколів та дроблення політичних сил;
— активізація процесу створення місцевих партійних відділень та осередків;
— підведення під функціонування багатопартійності юридичної бази;
— зміцнення зв'язків партій з впливовими бізнесовими та юридичними колами;
— періодичне перегрупування сил, створення політичних блоків для боротьби за владу (ця тенденція
особливо була помітною в період виборчих кампаній 1994, 1999 pp.).Особливість процесу
формування багатопартійності в Україні полягає в тому, що її вихід на державний рівень передує її
становленню, тобто повноцінній розбудові вертикальних і горизонтальних партійних структур,
формуванню власної соціальної бази тощо. Розвиток подій наприкінці 80-х — початку 90-х років
привів до того, що у ще не створеної нової партії могла з'явитися фракція у Верховній Раді.
Суспільно-політичні рухи
Провісником українського національного відродження стала Спілка письменників України (СПУ)
та її друкований орган — газета «Літературна Україна». Публікації на газетних шпальтах виступів та
статей Р.Братуня, О.Гончара, І.Дзюби, І.Драча, В.Дрозда, С.Плачинди та ін. письменників, де
піднімалися проблеми захисту української культури, навколишнього середовища, містилися перші
згадки про забуті сторінки історії України, мали широкий відгомін у суспільстві. Значною була
заслуга письменників у справі повернення в українську літературу раніше заборонених чи
«небажаних» творів, зокрема, (Куліша,.Хвильового, Яворницького тощо).
Стрімка політизація суспільства яскраво проявилася у створенні та діяльності різноманітних
«неформальних» груп та організацій, непідконтрольних КПРС. У сер. 1987 р. у Києві був заснований
Український культурологічний клуб, до якого належало чимало дисидентів та колишніх
політв'язнів (С.Набока, Л.Мілявський, О.Шевченко, О.Матусевич). На його засіданнях відкрито
обговорювалися питання про голодомор 1932 — 1933 pp., визвольні змагання 1917 — 1921 pp. та ін.
Влітку 1988 р. вони на базі Української гельсінкської групи створили політичну організацію
республіканського масштабу, яка отримала назву Українська гельсінкська спілка (УТС) і виступала
за самостійність України. На початку 1989 р. виникло Товариство української мови ім. Т.Шевченка
— перша масова українська організація, що перебувала поза партійним контролем. Того ж року
відбулася установча конференція історико-просвітницького товариства «Меморіал», яке виступало
за увічнення пам'яті жертв комуністичних репресій. Наприкінці жовтня 1989 р. була створена
Асоціація «Зелений світ», що, на відміну від заформалізованого Українського державного комітету з
питань зовнішнього середовища, гостро ставила питання про екологічні проблеми в республіці.
Проте переслідуваннями, арештами, каральними акціями загонів міліції особливого призначення
(ОМОН) чи навіть цькуваннями собаками годі вже було спинити хвилю зростаючого людського