Юркив Я.И. Социальная реабилитация людей с ограниченными возможностями. на укр.яз



16.01.2010 в 23:43 1.46 Мб doc 93 раз

ПЕРЕДМОВА

У нашому суспільстві незалежно від того, на якій стадії розвитку воно знаходиться, є люди, які потребують особливої уваги до себе. Це особи, що мають певні відхилення в фізичному, психічному та соціальному розвитку.

В умовах сьогодення в Україні, як і в більшості держав світу реалізується концепція інтеграції людей, що мають певні відхилення у здоров’ї, в суспільство. Одним із шляхів інтегрування людей з функціональними обмеженнями у середовище здорових людей є організація такого соціального оточення, яке формує поле міжособистісних відносин і задовольняє одну з важливих соціальних потреб – потребу в спілкуванні.

Дослідження свідчать, що однією з головних тенденцій життєдіяльності людей з особливими можливостями є обмеження комунікативних контактів, внаслідок сенсорної, моторної та соматичної депривації. Життя багатьох з них обмежується простором мешкання. Єдиний канал, який з’єднує інвалідів із зовнішнім світом, – це радіо, телебачення і телефонний зв’язок.

Почуття самотності, непридатності, покинутості, відсутність перспектив і сенсу життя зумовлюють виникнення симптомів інвалідності – нервових та емоційних розладів, психічних порушень.

Історично склалося, що соціальна допомога інвалідам здійснювалася закладами охорони здоров’я. Проте, політика в галузі охорони здоров’я не врахувала того, що соціальне оточення могло бути причиною виникнення багатьох хвороб чи сприяло їх розвитку.

Виходячи з цього, існує реальна потреба в залученні та навчанні магістрантів, які б якісно були підготовлені до взаємодії з людиною з обмеженими можливостями та її сім’єю.

Мета курсу – підготовка магістрантів до роботи з людьми з обмеженими можливостями та їх сім’ями та до активної адаптації їх у соціумі.

Дистанційний курс підготовки магістрантів до роботи з людьми з обмеженими можливостями та їх сім’ями має декілька завдань:

Ознайомлення магістрантів з поняттям інвалідності, причинами її виникнення, категоріями і видами;

Навчити магістрантів особливостям спілкування з людьми з обмеженими можливостями та їх сім’ями;

Проаналізувати нормативно-правову базу державної допомоги людям з обмеженими можливостями та їхнім родинам;

Дати магістрантам уявлення про державну допомогу в закладах системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я та соціальних служб для молоді.

Підготувати магістрантів до проведення соціальної реабілітації з людьми з обмеженими можливостями.

Дистанційний курс розроблено магістром соціальної роботи, асистентом кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Юрків Ярославою Ігорівною, яка має загальний стаж роботи – 7 років. У 2004-2005 навчальному році приймала участь у конкурсі наукових робіт Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка та одержала диплом за зайняте І місце («Соціально-педагогічна реабілітація розумово відсталих дітей у сім’ї»).

При розробці дистанційного курсу використані наукові праці з соціальної роботи, соціальної педагогіки, спеціальної та корекційної педагогіки, дефектології, соціології, психології: Р. Кравченко, О. Ярської-Смирнової, Е. Наберушкіної, Л. Акатова, Н. Назарової, О. Холостової, В. Зайнишева, В. Курбатова, А. Капської, О. Безпалько, Р. Вайноли, Л. Виготського, Н. Бастуна, А. Обуховської, А. Гонєєва, Н. Ліфінцева, Н. Ялпаєва, Л. Шипіциної та інших.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Шановні студенти!

Щиро вдячна Вам за обрання курсу „Соціальна реабілітація людей з обмеженими можливостями”, який є одним з базових в навчанні магістра соціальної роботи. Сподіваюсь, що дистанційний курс допоможе майбутнім фахівцям з соціальної роботи змінювати на краще життя людей з особливими потребами та їх сімей.

Адреса для спілкування: kafedraspsr@mail.ru

В умовах сьогодення в Україні, як і в більшості держав світу реалізується концепція інтеграції людей, що мають певні відхилення у здоров’ї, в суспільство. Згідно цієї концепції ці люди є рівноправними членами суспільства, які мають певні обмежені можливості.

Проблема відношення до людей з обмеженими можливостями стає все більш актуальною у зв’язку з тим, що спостерігається стійка тенденція до збільшення таких осіб. Тому вона потребує планомірних соціальних рішень.

Вивчення дистанційного курсу створює можливість для майбутніх соціальних працівників надавати кваліфіковану допомогу людям з обмеженими можливостями та їх сім’ям.

Порядок роботи з курсом:

навчальний курс складається з 2 модулів, по проходженню яких Вами буде складено контрольно-модульні роботи на які відведено 4 години;

на лекції (2 години) Ви ознайомитесь з основними аспектами навчання за даним курсом;

далі Ви самостійно вивчаєте навчальний текст та виконаєте завдання для самостійної роботи;

12 годин виділено на групові консультації, на яких Ви матимете змогу обговорити вивчений матеріал та отримати відповіді на запитання, якщо такі виникнуть, ці консультації будуть проводитися в формі практичних занять, що дасть Вам змогу бути підготовленими до роботи з людьми з обмеженими можливостями та їх сім’ями.

Після опанування курсу магістранти будуть знати:

поняття інвалідність, причини її виникнення, категорії і види;

критерії надання статусу інваліда;

основні положення нормативно-правових актів, що визначають принципи надання державної допомоги людям з обмеженими можливостями та їхнім родинам;

принципи надання державної допомоги людям з обмеженими можливостями в закладах системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я та соціальних служб для молоді;

особливості соціальної реабілітації людей з обмеженими можливостями;

технології та методи, які застосовуються при роботі з людьми з обмеженими можливостями та їх родиною.

Магістранти мають опанувати навички:

спілкування із людьми з обмеженими можливостями;

спілкування із родичем людей з обмеженими можливостями та опікуном;

аналізу потреб клієнта та його родини;

аналізу чинної нормативно-правової бази з точки зору виявлення та одстоювання прав на державну допомогу конкретного клієнта;

вибору методів роботи для максимально можливого задоволення потреб клієнта.

Магістранти також повинні набути вмінь:

проведення інтерв'ювання з людьми з обмеженими можливостями та їх родичами/опікунами;

аналізу потреб клієнта та його родини;

консолідації ресурсів громади для максимально можливого задоволення потреб клієнта та його родини;

складання посадових обов'язків соціального працівника, який надає допомогу людям з обмеженими можливостями та їхнім родинам за місцем проживання в державних і недержавних агенціях;

використовувати соціальну реабілітацію у професійній діяльності;

здійснювати соціальну реабілітацію з людьми з обмеженими можливостями;

сприяти інтеграції людей з обмеженими можливостями у соціум.

Інструкція з підготовки до іспиту:

1) ретельно вивчити розділи надані для самостійного опрацювання;

2) активно приймати участь у практичних заняттях, за всі заняття Ви матиме змогу отримати максимально – 30 балів (5 балів за кожний виступ на групових консультаціях);

3) письмово виконувати всі завдання, які надаються після кожного розділу для самостійного вивчення, які будуть перевірені та за які Ви також матимете змогу отримати максимально – 30 балів (5 балів за кожне виконане завдання);

4) успішно скласти контрольно-модульні роботи за які ви отримаєте максимальну кількість балів – 50 (25 за кожну контрольно-модульну роботу);

5) для одержання іспиту необхідно набрати 110-55 балів.

Бажаю Вам успіху в здобутті знань та навичок роботи з людьми з обмеженими можливостями та їхніми сім’ями, які, я впевнена, стануть у нагоді у Вашій майбутній професійній соціально-педагогічній діяльності.


Міністерство освіти та науки України

Луганський національний педагогічний університет

 імені Тараса Шевченка

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри

від „27” серпня 2007 р.

протокол № 1

завідувач кафедри

____________доц. Песоцька О.П.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

Дистанційного курсу

«Соціальна реабілітація людей з обмеженими можливостями»

для підготовки фахівців з

освітньо-кваліфікаційного рівня

«магістр»

зі спеціальності

„Соціальна робота” – 8.040202

Факультет: історичний

Кафедра: соціальної педагогіки і соціальної роботи

Укладач: асистент Юрків Я.І.

Луганськ – 2007

РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ

№ п/п

Розділ

Оглядова лекція

Перевірка практичних завдань

Практичні заняття

Контрольно-модульна робота

Перевірка контрольно-модульної роботи

Модуль № 1

Обмеженість людей,

 як соціально-педагогічна проблема

Предмет і завдання дистанційного курсу. Функціональна обмеженість людей, як соціально-педагогічна проблема.

2

Соціально-психологічний портрет особистості з обмеженими можливостями.

Особливості роботи соціального працівника з людьми з обмеженими можливостями.

Значення встановлення статусу інваліда, підзаконні акти, що регулюють встановлення інвалідності.

2,5

2

Соціально-правовий захист людей з обмеженими можливостями.

2,6

2

Ролі та функції соціального працівника, який працює з людьми з обмеженими можливостями та їх сім’ями.

2,5

2

Завдання для самостійної роботи магістрантів

Контрольно-модульна робота 1.

2

3,8

Модуль № 2. 

Соціально-педагогічна робота з людьми з обмеженими можливостями та їх сім’ями

Соціально-педагогічні технології роботи з людьми з обмеженими можливостями.

Реабілітація людей із обмеженими можливостями.

Соціально-реабілітаційна робота з родинами, в яких виховуються діти з обмеженими можливостями.

Соціокультурна реабілітація людей з обмеженими можливостями у сім’ї.

Теоретико-практичні засади соціальної реабілітації людей з обмеженими можливостями.

5,0

4

Професійне вигоряння соціального працівника при роботі з людьми з обмеженими можливостями.

2,6

2

Завдання для самостійної роботи магістрантів

Контрольно-модульна робота 2

2

3,8

Всього: 40,8 годин

2

15,2

12

4

7,6


ЗМІСТ МОДУЛІВ ДИСЦИПЛІНИ

Модуль 1. Тема: Обмеженість людей, як соціально-педагогічна проблема».

Розділ 1.1. «Соціально-психологічний портрет особистості з обмеженими можливостями».

Розділ 1.2. «Особливості роботи соціального працівника з людьми з обмеженими можливостями».

Практичне заняття. «Значення встановлення статусу інваліда, підзаконні акти, що регулюють встановлення інвалідності».

Практичне заняття. «Соціально-правовий захист людей з обмеженими можливостями».

Практичне заняття. «Ролі та функції соціального працівника, який працює з людьми з обмеженими можливостями».

Завдання для самостійної роботи магістрантів.

Контрольно-модульна робота 1.

Модуль 2. Тема: «Соціально-педагогічна робота з людьми з обмеженими можливостями та їх сім’ями».

Розділ 2.1. «Соціально-педагогічні технології роботи з людьми з обмеженими функціональними можливостями».

Розділ 2.2. «Реабілітація людей з обмеженими можливостями».

Розділ 2.3. «Соціально-реабілітаційна робота з родинами, в яких виховуються діти з обмеженими можливостями».

Розділ 2.4. «Соціокультурна реабілітація людей з обмеженими можливостями у сім’ї».

Практичне заняття. «Теоретико-практичні засади соціальної реабілітації людей з обмеженими можливостями».

Практичне заняття. «Професійне вигоряння соціального працівника при роботі з людьми з обмеженими можливостями».

Завдання для самостійної роботи магістрантів.

Контрольно-модульна робота 2.

ГЛОСАРІЙ (термінологічний словник).

Адаптація соціальна  пристосування індивіда до умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об’єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії.

Аномальні діти – діти із значними відхиленнями від нормального фізичного і психічного розвитку. Дефект однієї із функцій порушує розвиток дитини за певних обставин. Основні категорії аномальних дітей: діти з вадами зору, з важкими порушеннями мови, з порушеннями інтелектуального розвитку, з комплексними порушеннями психофізичного розвитку та з порушенням опорно-рухового апарата.

Аутизм – стан психіки, що характеризується порушенням комунікативної поведінки. Аутизм може бути симптомом психотичного (при шизофренії, ранній дитячій аутизм) і непсихотичного (при психопатії) рівня. Аутизм – «відхід» від дійсності з фіксацією на внутрішньому світі афективних комплексів і переживань. Відрізняється від інтроверсії як особистісного виміру або розглядається як хворобливий варіант інтроверсії. Аутизм проявляється: 1) емоційною і поведінковою відторгненістю від реальності, зниженням або обмеженням і повним припиненням спілкування, «зануренням в себе»; 2) втратою емоційної і комунікативної дистанції зі збитковим, недиференційованим спілкуванням і відкритістю, які пов’язані з нездатністю враховувати емоційні реакції співрозмовника, з емоційною дефіцитарністю.

Будинки-інтернати для дітей-інвалідів – медико-соціальні установи, призначені для довгочасного проживання в них дітей, які мають функціональні обмеження. До таких будинків приймають дітей до 18 років, які мають відхилення від норми у фіз. та розумовому розвитку; тих, хто потребує догляду і мед. обслуговування, а також соціально-трудової адаптації.

Глухота – це тяжкі порушення слуху, внаслідок яких людина не здатна сприймати звукову інформацію в будь-яких або майже будь-яких формах.

Діти з вадами здоров’я – особи у віці до 16 років, які мають порушення здоров’я зі стійким розладом функцій організму, обумовлені захворюваннями, наслідками травм чи дефектів, що призводять до обмеження їх життєдіяльності та виникає необхідність соціального захисту. Визнання особи інвалідом здійснюється при проведенні медико-соціальної експертизи. Виходячи з комплексної оцінки стану здоров’я та ступеня обмеження життєдіяльності у відповідності з критеріями, затвердженими Мінохорони здоров’я України. Визначаються такі види інвалідності: загальні захворювання; трудові ушкодження; професійні захворювання; інвалідність з дитинства; інвалідність, пов’язана з аварією на Чорнобильській АЕС, наслідками радіаційного впливу та безпосередньою участю в діяльності підрозділів особливого ризику.

Затримка розумового розвитку – входить до таких форм недорозвитку, коли мають місце локальні порушення тих чи ін. систем мозку внаслідок зовнішніх шкідливих чинників або конституціонально-генетичної схильності. Загальна тенденція до вирівнювання та компенсації властива для затримки розумового розвитку. Діагноз ставлять при недостатньому розвитку окремих функцій: пам’яті, уваги, мови тощо з відносною збереженістю мислених операцій та здатності до абстрагування. Такі діти не готові до засвоєння шкільних програм. Частіше розвивається як наслідок педагогічної та мікросоціальної занедбаності.

Здоров’я – це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності й соціальної активності людини (ВООЗ, 1948).

Імбецили – це особи, які не можуть самостійно орієнтуватися в житті, також потребують постійної опіки.

Інвалід – особа, яка  має порушення здоров’я зі стійкими розладами функцій організму, обумовлене захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності, й потребує соціального захисту.

Інвалідність – довготривала або постійна втрата працездатності або значне її обмеження. Залежно від ступеня втрати працездатності встановлюються 1, 2 і 3 групи інвалідності (тимчасове чи безстрокове). Обмеження у можливостях, що обумовлені фізичними, психічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар’єрами, які не дозволяють людині бути повноцінно інтегрованою в суспільство й брати участь в його житті на рівних умовах з іншими.

Індивідуальна програма реабілітації інваліда – комплекс заходів, спрямований на відновлення здоров’я й здібностей інваліда та створення йому необхідних умов і рівних можливостей у всіх сферах життєдіяльності.

Інтелект – розумові здібності людини; здатність орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати й перетворювати, мислити, пізнавати світ й переймати соціальний досвід; спроможність розв’язувати завдання; приймати рішення, розумно діяти, передбачати. Структура інтелекту включає такі психічні процеси, як сприймання й запам’ятовування, мислення і мовлення. Розвиток інтелекту залежить від природних задатків, можливостей мозку й від соціальних факторів – активної діяльності, життєвого досвіду.

Інтернат – 1) Гуртожиток при навчальному закладі. Інтернат шкільний організовується для дітей, які живуть від школи на відстані 3 і більше кілометрів; служить одним із засобів, який забезпечує нормальну комплексність школи, наповнюваність класів. 2) Закритий навчальний заклад, в якому діти навчаються і живуть. Навчання проводиться за планами і програмами середньої школи. У інтернаті працює штат вихователів, проводиться клубно-гурткова, суспільно корисна, трудова, ігрова і спортивна робота. До школи-інтернату приймаються діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти одиноких матерів (батьків), із багатодітних і малозабезпечених сімей, а також діти, які знаходяться під опікою, діти-інваліди. Головні завдання інтернату – створення най сприятливих умов максимально наближених до домашніх, для організації житті і розвитку дітей; оточення кожного вихованця турботою й увагою; надання допомоги для здобуття необхідної освіти; вибору професії і праці; розвиток особистості, громадського становлення і забезпечення соціального майбутнього.

Консультація – це порада спеціалістів з окремих питань; аналіз конкретних складних ситуацій.

Корекція – подолання чи послаблення порушень вад психічного або фізичного розвитку, порушення тієї чи іншої психічної функції.

Людина з обмеженими можливостями – особа, яка не здатна виконувати