Вильно: 1596. — 61 стр.
Книга также содержит: «Лексис, Сирѣчь реченїя, Въкратъцѣ събранъны
и из словенскаго языка на простый рускій діалектъ истолъкованы»,
«Грамматіка словенска».
«Лексис…» Зизанія — перший український друкований словник для
шкільного навчання. Його реєстр організований за диференційним
принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов’янські слова, що
відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061
вокабулу.
Зизаній перший в історії українського й східнослов’янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис…» був зразком і основою «Лексикона» Памва Беринди, російських азбуковників. У добу посилення соціальної і національно-визвольної боротьби на Україні в другій половині XVI ст. значних успіхів досягла шкільна освіта, очолювана братствами. Тогочасні школи потребували підручників, посібників і словників. У системі освіти XVI і XVII ст. великого значення надавалось вивченню церковнослов’янської мови. З метою задоволення потреб шкіл Л. Зизаній видав у 1596 р. у Вільні граматику церковнослов’янської мови під назвою «Грамматіка словенска» та перший друкований буквар «Наука ку читаню, и розумѣню писма слове(н)ского», разом з яким був поданий церковнослов’янсько-український словник «Лексис Сирѣчъ Реченїѧ, Въкрат(ъ)цѣ събран(ъ)ны. И из слове(н)скаго языка, на просты(й) Рускій ДіАле(к)тъ Истол(ъ)кованы» Особливий інтерес становить перекладна частина «Лексиса». Церковнослов’янські слова перекладаються українською літературною мовою другої половини XVI ст. Між церковнослов’янською й українською мовами проведена виразна межа. Церковнослов’янські слова та форми в перекладній частині зустрічаються дуже рідко. Значну кількість слів перекладної частини становлять українські народні слова й вирази, які живуть і в сучасній мові: абїє, заразъ; безуме(н), дуре(н); бедро, бокъ; кличъ, крикъ, гукъ, верескъ; лысть, лы(т)ка; мѣлъ, вапно и тыжъ крейда; негли, заледвѣ, ачей; нѧдро, пазуха; пѣте(л), когутъ, пѣве(н), петухъ; ропщу, нарѣкаю; свѣдительствоую, свѣдчу; юноша, парубо(к) младенецъ; зѣница, зѣ(н)ка, чоловѣчокъ; щапство, чА(ч)ка (пор. суч. цяцька) та багато ін. Серед українських слів зустрічаємо і західноукраїнські діалектизми. Василь НІМЧУК «Лексис» Лаврентія Зизанія — перший друкований український словник, що
вийшов у світ у Вільні в 1596 р. Лексис в html находится здесь http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz.htm Автор - Лаврентий Иванович Зизаний (иначе Лаврентий Тустановский; настоящая фамилия — Куколь. Украинский просветитель, ученый. Родился в с. Тустань, ныне Ивано-Франковская область или с. Потелич, ныне Львовськая область Украины. Приклади перекладу Зизанія: авва - тато, отецъ
алкание - їсти хотенїе
алчу - їсти хочу
алавастыръ - . албо скриночка
бали - заклинач, чаровник
баснословіе - нікчемна мова
безмолвствую - в затишу живу без-гомону
благодарю - дякую
благодарение - дякован'е
благовоспрїемлю - вдячно примую
благодарный - подячливый
брачуся - женюся, весел'е справую
бляденїе - плюгавое мовлен'е
болезнь - болѣст
бождренїе - чуйность, пильность, всторожность
безмѣрный - мѣры не маючій
бодрость - чуйность
блюдо - миска
. потужный й дотепный в мове
вдяю - рию, рѣжу, выдовбую
въжделѣю - пожадаю
внѣшний - надворнй звер'хий, тогосвѣт'нй
враг - ворогъ
враждую - ворогую
враждую без правды - ворогую неслушне
възбраняю - забороняю
влaсть - влaда
владычєство - владарство
властелин - владар
внимаю - зрозумѣваю
внемлю - зрозумѣваю
вниманїе - зрозумѣванье
враг - вoрогъ
время - час
временный - дочасный
Зизаній перший в історії українського й східнослов’янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис…» був зразком і основою «Лексикона» Памва Беринди, російських азбуковників. У добу посилення соціальної і національно-визвольної боротьби на Україні в другій половині XVI ст. значних успіхів досягла шкільна освіта, очолювана братствами. Тогочасні школи потребували підручників, посібників і словників. У системі освіти XVI і XVII ст. великого значення надавалось вивченню церковнослов’янської мови. З метою задоволення потреб шкіл Л. Зизаній видав у 1596 р. у Вільні граматику церковнослов’янської мови під назвою «Грамматіка словенска» та перший друкований буквар «Наука ку читаню, и розумѣню писма слове(н)ского», разом з яким був поданий церковнослов’янсько-український словник «Лексис Сирѣчъ Реченїѧ, Въкрат(ъ)цѣ събран(ъ)ны. И из слове(н)скаго языка, на просты(й) Рускій ДіАле(к)тъ Истол(ъ)кованы» Особливий інтерес становить перекладна частина «Лексиса». Церковнослов’янські слова перекладаються українською літературною мовою другої половини XVI ст. Між церковнослов’янською й українською мовами проведена виразна межа. Церковнослов’янські слова та форми в перекладній частині зустрічаються дуже рідко. Значну кількість слів перекладної частини становлять українські народні слова й вирази, які живуть і в сучасній мові: абїє, заразъ; безуме(н), дуре(н); бедро, бокъ; кличъ, крикъ, гукъ, верескъ; лысть, лы(т)ка; мѣлъ, вапно и тыжъ крейда; негли, заледвѣ, ачей; нѧдро, пазуха; пѣте(л), когутъ, пѣве(н), петухъ; ропщу, нарѣкаю; свѣдительствоую, свѣдчу; юноша, парубо(к) младенецъ; зѣница, зѣ(н)ка, чоловѣчокъ; щапство, чА(ч)ка (пор. суч. цяцька) та багато ін. Серед українських слів зустрічаємо і західноукраїнські діалектизми. Василь НІМЧУК «Лексис» Лаврентія Зизанія — перший друкований український словник, що
вийшов у світ у Вільні в 1596 р. Лексис в html находится здесь http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz.htm Автор - Лаврентий Иванович Зизаний (иначе Лаврентий Тустановский; настоящая фамилия — Куколь. Украинский просветитель, ученый. Родился в с. Тустань, ныне Ивано-Франковская область или с. Потелич, ныне Львовськая область Украины. Приклади перекладу Зизанія: авва - тато, отецъ
алкание - їсти хотенїе
алчу - їсти хочу
алавастыръ - . албо скриночка
бали - заклинач, чаровник
баснословіе - нікчемна мова
безмолвствую - в затишу живу без-гомону
благодарю - дякую
благодарение - дякован'е
благовоспрїемлю - вдячно примую
благодарный - подячливый
брачуся - женюся, весел'е справую
бляденїе - плюгавое мовлен'е
болезнь - болѣст
бождренїе - чуйность, пильность, всторожность
безмѣрный - мѣры не маючій
бодрость - чуйность
блюдо - миска
. потужный й дотепный в мове
вдяю - рию, рѣжу, выдовбую
въжделѣю - пожадаю
внѣшний - надворнй звер'хий, тогосвѣт'нй
враг - ворогъ
враждую - ворогую
враждую без правды - ворогую неслушне
възбраняю - забороняю
влaсть - влaда
владычєство - владарство
властелин - владар
внимаю - зрозумѣваю
внемлю - зрозумѣваю
вниманїе - зрозумѣванье
враг - вoрогъ
время - час
временный - дочасный