Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові

Київ: АН УРСР, 1961. — 151 с. У праці розглядається лексика, що вживається для позначення родинних стосунків як у літературній мові, так і в діалектах, наприклад: батько, отець, тато; дядько, стрийко, вуйко; племінник, небіж; шурин, швагер; дівер, свояк; зовиця та ін. Уперше докладно простежується історія виникнення і розвитку кожної назви на ґрунті української мови (починаючи з давньоруського періоду), а також на підставі порівняння українських назв з відповідними назвами інших індоєвропейських мов. Багато уваги приділяється розкриттю стилістичного використання цих назв, дослідженню їх семантики, словотворчих можливостей, а також вагомості в загальному словниковому складі української мови.