К.: "Артанія Нова", "ПФ Галерея", 2006. - 351 с.
Виставка "Український портрет XVI—XVIII ст." в Національному художньому музеї України приурочена до 100-ліття з дня його освячення, що відбулося в 1904 році, коли він носив свою першу назву "Київський музей старожитностей і мистецтв". Ювілейна виставка присвячується пам'яті співробітників музею, видатних вітчизняних мистецтвознавців Данила Щербаківського і Федора Ернста. В 1925 р. вони влаштували в музеї (що вже носив назву Всеукраїнський історичний музей імені Т.Г. Шевченка) виставку портрета XVII—XX століть, яка стала першою в історії України демонстрацією власного портретного надбання. В її складі був і розділ "Український портрет до кінця XVIII століття", автором якого — також і автором відповідної статті в її каталозі — став Данило Щербаківський. Стаття узагальнила результати попередніх багатолітніх розвідок, що їх проводили в царині портрета Олександр Лазаревський, Євген Кузьмін, Гнат Хоткевич, Костянтин Широцький, Василь Горленко, інші дослідники, чиї публікації з'являлися, зокрема, на сторінках "Киевской старины". Тому виставка 1925 року стала етапною подією в історії не лише музею, а і всього українського мистецтвознавства. Той факт, що вона змогла відбутися за участі експонатів одного тільки Всеукраїнського музею (творів XVII—XVIII століть було показано близько ста), свідчить про цілеспрямоване комплектування в його колекції збірки давнього українського портрета. На щастя, збірка збереглася майже без втрат, хоча за час, що минув після 1925 року, значна її частина опинилася в інших музеях Києва.
Виставка "Український портрет XVI—XVIII ст." в Національному художньому музеї України приурочена до 100-ліття з дня його освячення, що відбулося в 1904 році, коли він носив свою першу назву "Київський музей старожитностей і мистецтв". Ювілейна виставка присвячується пам'яті співробітників музею, видатних вітчизняних мистецтвознавців Данила Щербаківського і Федора Ернста. В 1925 р. вони влаштували в музеї (що вже носив назву Всеукраїнський історичний музей імені Т.Г. Шевченка) виставку портрета XVII—XX століть, яка стала першою в історії України демонстрацією власного портретного надбання. В її складі був і розділ "Український портрет до кінця XVIII століття", автором якого — також і автором відповідної статті в її каталозі — став Данило Щербаківський. Стаття узагальнила результати попередніх багатолітніх розвідок, що їх проводили в царині портрета Олександр Лазаревський, Євген Кузьмін, Гнат Хоткевич, Костянтин Широцький, Василь Горленко, інші дослідники, чиї публікації з'являлися, зокрема, на сторінках "Киевской старины". Тому виставка 1925 року стала етапною подією в історії не лише музею, а і всього українського мистецтвознавства. Той факт, що вона змогла відбутися за участі експонатів одного тільки Всеукраїнського музею (творів XVII—XVIII століть було показано близько ста), свідчить про цілеспрямоване комплектування в його колекції збірки давнього українського портрета. На щастя, збірка збереглася майже без втрат, хоча за час, що минув після 1925 року, значна її частина опинилася в інших музеях Києва.