Монографія. – Херсон: ХЮІ ХНУВС, 2006. – 336
с.
У монографії досліджено та описано соціально-політичні та соціокультурні умови функціонування історичної науки, вдосконалення її науково-організаційної структури, оновлення теоретико-методологічного інструментарію в умовах мультипарадигмальності, плюралізму ідей та альтернативності концепцій.Творче засвоєння уроків нелегкого поступу вітчизняної науки допоможе виробити реальну концепцію розвитку історичного знання, докорінно переробити суспільну історичну свідомість як складову побудови модернового соціуму. Таке дослідження може сприяти вирішенню ряду цілком конкретних теоретичних і прикладних проблем як самої науки, так і механізмів її взаємодії з суспільством.
Посібник розраховано на науковців і студентів історичної спеціальності, а також курсантів системи МВС (передусім при вивченні державно-правових і соціально-економічних дисциплін), ад’юнктів, аспірантів. Історіографія, джерела та методологія дослідження
Стан наукової розробки теми
Огляд джерел з проблеми взаємодії науки та суспільства УСРР 1920-х років
Методологія дослідження
Політичні та соціокультурні умови функціонування історичної науки
Соціально-політичні завдання історичної науки
Складання партійно-радянського механізму керівництва історичними дослідженнями
Вчений-історик і суспільство: характер і наслідки взаємодії
Соціальна характеристика науковців
Науково-організаційна система історичних дослідних структур
Історичні установи Всеукраїнської Академії наук
Науково-дослідні кафедри історичного профілю
Партійно-ідеологічні заклади історичного знання
Наукові товариства
Система організації історичних досліджень
Напрямки і школи історичних досліджень
Теоретико-методологічне обличчя історичної науки на початок 20-х років XX ст.
Національно-державницька течія
Наукові історичні школи і провідні тенденції розвитку історичної науки
У монографії досліджено та описано соціально-політичні та соціокультурні умови функціонування історичної науки, вдосконалення її науково-організаційної структури, оновлення теоретико-методологічного інструментарію в умовах мультипарадигмальності, плюралізму ідей та альтернативності концепцій.Творче засвоєння уроків нелегкого поступу вітчизняної науки допоможе виробити реальну концепцію розвитку історичного знання, докорінно переробити суспільну історичну свідомість як складову побудови модернового соціуму. Таке дослідження може сприяти вирішенню ряду цілком конкретних теоретичних і прикладних проблем як самої науки, так і механізмів її взаємодії з суспільством.
Посібник розраховано на науковців і студентів історичної спеціальності, а також курсантів системи МВС (передусім при вивченні державно-правових і соціально-економічних дисциплін), ад’юнктів, аспірантів. Історіографія, джерела та методологія дослідження
Стан наукової розробки теми
Огляд джерел з проблеми взаємодії науки та суспільства УСРР 1920-х років
Методологія дослідження
Політичні та соціокультурні умови функціонування історичної науки
Соціально-політичні завдання історичної науки
Складання партійно-радянського механізму керівництва історичними дослідженнями
Вчений-історик і суспільство: характер і наслідки взаємодії
Соціальна характеристика науковців
Науково-організаційна система історичних дослідних структур
Історичні установи Всеукраїнської Академії наук
Науково-дослідні кафедри історичного профілю
Партійно-ідеологічні заклади історичного знання
Наукові товариства
Система організації історичних досліджень
Напрямки і школи історичних досліджень
Теоретико-методологічне обличчя історичної науки на початок 20-х років XX ст.
Національно-державницька течія
Наукові історичні школи і провідні тенденції розвитку історичної науки