Бегбедер Фредерік. Історійки під екстезі

Переклад з французької: М. О. Ілляшенкo та О. М. Ногіна. — Х.: Фоліо, 2004. — 126 с. У вісімдесятих роках у середовищі сно-вид-опівночників з'явився новий наркотик: MDMA, так званий «екстезі». Ця «пігулка кохання» спричиняла дивний ефект: приступи жару, поривання танцювати всю ніч під техно, потребу когось пестити, скреготати зубами, прискорене зневоднення організму, екзистенціальну нудьгу, спроби самогубства, пропозиції шлюбу. Це був сильний наркотик, який давав відчуття злетів та падінь, як на американських гірках чи в оповіданнях деяких американських письменників. Автор цієї книги його більше не вживає і навіть пробувати не радить читачам: не тільки тому, що вживання екстезі заборонено законом, але й тому, що цей наркотик руйнує мозок, про що і свідчить ця збірка текстів, написаних під його впливом. Зрештою, невже нам потрібні якісь пігулки, аби розповісти про своє життя невідомим людям? Чи не для цього існує література?