53
Сахаров Андрій Дмитрович (1921 – 1983 рр.), фізик, академік АН СРСР (1953 р.), тричі
Герой Соціалістичної Праці (1953,1956,1962 рр.), один із творців ядерної зброї, Лауреат Нобе-
лівської премії миру, засновник Комітету прав людини (1970 р.), у книзі “Мир, прогрес, права
людини” відверто писав: “Людству загрожує занепад особистої і державної моралі, що вияв-
ляється вже зараз у багатьох країнах у глибокому розпаді основних ідеалів права і законності,
у споживчому егоїзмі, у загальному рості карних тенденцій, у міжнародних нещастях націона-
лістичного і політичного тероризму, у руйнівному поширенні алкоголізму і наркоманії. В різних
країнах причини цих явищ трохи різні. Все-таки мені здається, що найбільш глибока, первинна
причина лежить у внутрішній бездуховності, при якій особиста мораль і відповідальність лю-
дини витісняються і придушуються абстрактним і нелюдським за своєю сутністю, відчуже-
ним від особистості авторитетом (державним або класовим, або партійним, або авторите-
том вождя – це все не більш ніж варіанти одного і того ж лиха)”.
Колишній представник влади І.Кочових, заступник Голови Ради Міністрів УРСР з питань
науково-технічного прогресу в 1977 р., Герой Соціалістичної Праці, висловлює співзвучну точ-
ку свого бачення: “Ніякі ідеології, релігії, класи, війни, закони не змінили природи людини. …у
гонитві за так званим матеріальним рівнем життя і завдяки так званим науковим досягнен-
ням за останні 100 років вичерпані практично всі ресурси Планети, що не поновлюються.
…Демократія, яка керує суспільством, цинічна і брехлива заради безбідного життя 2 % насе-
лення, є не більш ніж ширмою, що прикриває виразки суспільства. …Влада і закон служать ін-
тересам не більш як 5 % населення. Демократія ...веде суспільство до інтелектуального тупи-
ка. …всі цивілізації загинули від розкоші “верхів”. …Економіка з ринком повинна стати плано-
во-підприємницькою з пріоритетом обмеження споживання. …необхідним є перехід до суспіль-
ства духовних пріоритетів”.
Трохи перефразуючи Юлія Цезаря, про людину можна, нерідко, сказати – прийшов, побачив,
нашкодив. Навіть, як писав філософ П.Бейль: “Страх перед Богом не виправив жодну людську
зіпсованість”. Це лише на перший погляд здається, що час змінює нас. Ми залишаємося по суті
такими ж, як і сто, і двісті, і тисячу років тому. Якщо не брати до уваги прикмети нинішньої циві-
лізації, то висловлювання великих попередників продовжують бути актуальними.
Динозаврам колись повезло більше, ніж нам – відсутність промислових відходів дозволила
їм благополучно проіснувати на нашій планеті не менш як 150 млн. років. Хоча людина з'явила-
ся 300 – 400 тисяч років тому, але від першої, відомої нам Шумерської культури минуло всього
6 тисяч років. Суцільна вирубка лісів, знищення родючих ґрунтів, отруєння повітря, рік, озер,
морів, океанів, самогубна практика спустошення середовища власного мешкання – такі плоди
діяльності людини. Покаранням буде повторне “вигнання з раю”, цього разу – земного. “Світ
майбутнього буде світом все більш завзятої боротьби за усунення бар'єрів, що обмежують
наш розум”, – висловився батько кібернетики Норберт Вінер і продовжив її розробляти. Сього-
дні, коли наш розум розкріпачений до межі, ці слова звучать як глузування або жарт. Які бар'є-
ри обмежували наш розум? Що нам приніс цей розум? Куди привів?
Ось кілька висловлювань тільки двох апологетів вільного розуму:
“Промениста і атомна енергія знаходяться поки поза державним обліком, не можуть ці-
кавити практичного політика, але повинні вже тепер займати думку всякого державного дія-
ча, який дивиться вперед, на джерела майбутніх благ людства” (1915 р.);
“Вибух видобутку вугілля і нафти привів до вибуху думки, наукової творчості” (1926 р.);
“Людство, взяте в цілому, стає могутньою геологічною силою. І перед ним, перед його думкою
і працею, стає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно мислячого людства як єдиного
цілого. Цей новий стан, до якого ми, не помічаючи цього, наближаємося, і є ноосфера”;
“Обличчя планети – біосфера – хімічно різко змінюється людиною свідомо і, головним чи-
ном, несвідомо, і важливий для нас той факт, що ідеали нашої демократії йдуть в унісон зі
стихійним геологічним процесом, із законом природи, відповідають ноосфері. Тому можна ди-
витися на наше майбутнє впевнено. Воно в наших руках. Ми його не випустимо”. Це тверджен-
ня академіка В.І. Вернадського. Останні слова прекрасно передають дух епохи великих “підко-
рювачів Природи”, без страху і сумнівів.