27
рядку підлеглості нижчих за посадою й чином осіб вищим, а потім
концепція ієрархії була поширена на будь-який погоджений за підпо-
рядкованістю порядок об'єктів.
Тому, у принципі, в ієрархічних структурах важливе лише виді-
лення рівнів підлеглості, а між ними й у межах рівнів між компонен-
тами можуть бути будь-які відносини. Відповідно до цього в теорії
розглядають особливі класи багаторівневих ієрархічних структур ти-
пу “страт”, “шарів”, “ешелонів” та інші, запропоновані
М. Месаровичем, які розрізняються принципами взаємодії елементів у
межах рівня й правом утручання вищого рівня в організацію відносин
між елементами нижчого. Усі вершини (вузли) та зв'язки (дуги, ребра)
існують у цих структурах одночасно. Такі структури можуть мати не
два (як для простоти зображено на рис. 1.1, б і в), а більшу кількість
рівнів декомпозиції (структуризації).
Структури типу рис. 1.1, б, у яких кожен елемент нижчого рівня
є підлеглим одному вузлу (одній вершині) вищого (і це слушно для
всіх рівнів ієрархії), називають ієрархічними структурами із “сильни-
ми” зв'язками, деревоподібними структурами, структурами типу де-
рева, структурами, в яких виконується відношення деревного поряд-
ку.
Структура типу рис. 1.1, в, де елемент нижчого рівня (один чи
кілька) може бути підлеглим двом і більше вузлам (вершинам) вищо-
го, називають ієрархічними структурами зі “слабкими” зв'язками. В
останньому випадку відносини, що мають вигляд “слабких” зв'язків
між двома рівнями, подібні до відносин у матриці, утвореній зі скла-
дових цих двох рівнів (рис. 1.1, ж).
При відображенні складних систем основна проблема полягає в
тому, щоб знайти компроміс між простотою опису, який дає можливість
скласти цілісне уявлення про досліджуваний чи проектований об'єкт, і
деталізацією опису, що дає змогу відобразити численні особливості кон-
кретного об'єкта. Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми є задання си-
стеми сім’єю моделей, кожна з яких характеризує поведінку системи з
погляду відповідного рівня абстрагування. Для кожного рівня існують
характерні риси, закони та принципи, за допомогою яких описується по-
ведінка системи на цьому рівні. Таке подання називають стратифікова-
ним, а рівні абстрагування – стратами.
Прикладом стратифікованого опису може служити виділення
рівнів абстрагування системи від теоретико-пізнавального опису її за-
думу до матеріального втілення (рис. 1.2).