геополітичної орієнтації на Річ Посполиту: укладання Гадяцького договору
(1658р.), що передбачав надання Україні (Князівству Руському)
рівноправного автономного статусу у триєдиній державі. Незважаючи на
перемогу під Конотопом над царським військом (1659р.), гетьману все ж не
вдалося реалізувати свої плани. Через деякий час пропольську орієнтацію
обирає і наступний гетьман Війська Запорозького Ю.Хмельницький
(Слободищенський трактат 1660р.), що додатково підтверджує певну
закономірність української геополітики того складного періоду життя, що
згодом переріс, і також закономірно, в стадію глибокої суспільної кризи,
довготривалої “Руїни”.
Скориставшись ситуацією, фактично громадянською війною
правобережних та лівобережних гетьманів та їх полків між собою, Московія і
Річ Посполита поділили між собою Україну по Дніпру, підписавши,
Андрусівський мир 1667р. Сталося, з геополітичної точки зору
найстрашніше: була порушена єдність етносу, зруйновано цілісність його
держави та її геополітичного простору, що означало реальну загрозу
існуванню самого українського народу як етнічно-культурної спільності.
Переконавшись у безпорадності західної політичної орієнтації на Річ
Посполиту, українські гетьмани потягнулися в інший бік. Петро Дорошенко,
намагаючись відновити єдність України, звертається за підтримкою до
Туреччини. На короткий час йому навіть вдається трохи змінити становище
на українських землях, і у 1668р. він проголошує себе гетьманом усієї
України. Османська імперія, яка мала в українській справі свої геополітичні
інтереси, на короткий час примусила Річ Посполиту і Московію “до
признання самостійності України, щоб у цій останній придбати натурального
союзника проти обох згаданих держав” (Д.Донцов. “Історія розвитку
української національної ідеї”. К., 1991).
Постійна боротьба старшинської верхівки за гетьманську булаву, цілий
ряд політичних помилок, зрада союзників, втрата підтримки народних мас,
опір Речі Посполитої, Московії та Туреччини процесу створення української