В 1953р. підприємства республіканського підпорядкування давали лише
31% промислової продукції. Керівні республіканські органи були відірвані
від більшості підприємств, розташованих на території України. В підсумку
утворилась громіздка, малоефективна, багатоступенева структура
управління.
Прийшовши до влади в 1953р., М.Хрущов робить спробу усунути
недоліки в системі управлення в таких напрямках: 1) підвищення ролі і
розширення прав союзних республік в різних сферах життя; 2)
запровадження нового порядку планування, який обмежував число
директивних показників з центру; 3) розширення прав і самостійності
підприємств; 4) скорочення управлінського апарату, звітності.
Протягом 1954-1956рр. у відання союзних республік були передані
підприємства і організації цілих галузей народного господарства, зокрема,
харчової, заготівельної, легкої, текстильної, рибної, тощо. Всього 15 тис.
підприємств.
Вжиті заходи сприяли підвищенню ефективності виробництва, однак в
управлінській системі як і раніше переважали елементи керівництва по
вертикалі, що гальмувало в кінцевому підсумку комплексний розвиток
республік і регіонів.
З урахуванням цих та ряду інших обставин лютневий (1957р.) Пленум
ЦК КПРС прийняв постанову “Про дальше вдосконалення управління
народним господарством”, суть якого полягала у відмові від галузевого
управління через міністерство і союзні відомства до територіального – через
ради народного господарства (раднаргоспи).
Верховна Рада УРСР прийняла відповідний закон, згідно з яким в
Україні було утворено 11 економічних адміністративних районів
(раднаргоспів), а саме Вінницький, Луганський, Дніпропетровський,
Запорізький, Київський, Одеський, Сталінський, Станіславський,
Харківський, Херсонський. У підпорядкування Рад Народного Господарства
були передані комбінати, трести, підприємства, будівельні організації, які