Кі=3,7 1010 (Бк).
Визначається також і ступінь ураженості людини. Кількість енергії, передана організму
іонізуючим випромінюванням, називається дозою опромінення. Дозу випромінювання організм може
отримувати як при внутрішньому, так і при зовнішньому опромінюванні. Альфа- і бета-
випромінювання значною мірою поглинаються середовищем. Найбільш небезпечні гама- і нейтронне
опромінення, оскільки перше іонізує тканини організму на всю глибину, а друге, маючи велику
проникаючу здатність, викликає пошкодження всіх тканин організму.
Пошкоджень, викликаних опроміненням, тим більше, чим більше енергії воно передає тканинам.
Одиницею виміру потужності дози випромінювання в системі СІ є грей (Гр):
1Гр=Дж/кг,
тобто грей – це така поглинена доза, при якій одним кілограмом опроміненого зразка
поглинається енергія в 1 джоуль.
На практиці більше використовують спеціальні одиниці виміру потужності – рентген, бер, рад.
Рентген – це така доза гама-випромінювання, при якій в 1 см сухого повітря (при температурі 0
оС та тиску 760 мм рт.ст) утворюється 2,083 мільярда пар іонів, кожен з яких має заряд, рівновеликий
електрону. Існують менші одиниці: мілірентген та мікрорентген.
1 Р=1000 мР=1000000 мкР.
Рентген використовується для вимірювання дози гама-випромінювання або рівня радіації.
Потужність поглиненої дози визначається величиною Р/год, мР/год, мкР/год. Кінцевий результат
опромінення залежить не стільки від повної дози, скільки від її потужності, тобто часу, протягом якого
вона накопичена, а також від характеру її розподілу.
Бер – біологічний еквівалент рентгену. Це така поглинена доза будь-якого випромінювання, яка
викликає той самий біологічний ефект, що й 1 рентген g-випромінювання.
1 рад = 1´102 Гр.= 1 Бер – несистемна одиниця поглиненої дози. Доза в 1 рад означає, що у
кожному грамі речовини опромінення поглинено до 100 Гр енергії. Нею можна користуватися для
вимірювання доз будь-якого виду випромінювання у будь-якому середовищі.
1 рад=0,88 Р.
Для оцінки впливу випромінювання на біологічні об’єкти використовують також поняття
еквівалентної дози, яка визначається в одиницях зіверт (Зв).
Зв=100 рад.
Різни організми мають неоднакову стійкість до дії іонізуючого випромінювання. Чим молодший
організм, тим він більш чутливий до радіації. Складніші організми більше уражуються ІВ. Найбільш
стійкі до опромінювання мікроорганізми і найпростіші, смертельна доза для яких 3000-4000 Гр гамма-
променя проти 3-5 Гр для людини. Неоднакову стійкість до радіації мають клітини і органи одного
організму. Головним фізичним процесом, що визначає біологічну дію радіації є іонізація та збудження
атомів і молекул тіла.
Коефіцієнти радіаційного ризику для кісткової тканини і щитовидної залози становлять 0,03
проти 0,15 молочної залози. Генетичні ефекти проявляються внаслідок мутації, тобто складних змін
організму, які виникають в результаті перебудови і порушень в хромосомах та генах, а саме в ДНК, що
містять спадкову інформацію.
ІВ має вплив на всі системи і тканини організму, причому велику роль відіграє нервова система,
вплив на яку приводить до змін у функціональній діяльності різних систем та органів. Проходячи крізь
біологічну тканину людини, потік нейтронів та гама-квантів (іонізуюча дія проникаючої радіації)
порушує атоми та молекули, які входять до складу живих клітин, у результаті чого порушується
нормальний обмін речовин, змінюється склад та характер життєдіяльності клітин, окремих органів та
системи організму в цілому, що призводить до виникнення специфічного захворювання – променевої
хвороби, яка, в свою чергу, супроводжується ослабленням організму, розладом шлунково-кишкового
тракту, змінами складу крові, випаданням волосся, зменшенням стійкості до різних хвороб.
В залежності від дози ураження організму визначають чотири ступеня променевої хвороби:
- перший виникає при сумарній дозі опромінення всього організму в межах 150-250 берів.
Прихований період захворювання – 2-3 тижні, після цього виникає нездужання, слабкість, нудота,
запаморочення, періодичне підвищення температури. Виліковується при медикаментозному лікуванні;
- другий виникає при сумарній дозі опромінення у 250-400 берів. Прихований період – близько 1
тижня. Симптоми – слабкість, блювання. Видужування при активному лікуванні – через 1,5-2 місяці;
- третій виникає при сумарній дозі 400-700 берів. Прихований період – декілька годин. Хвороба
проходить інтенсивно і тяжко. Видужування у найкращому випадку – через 6-8 місяців;