ку країни та її регіонів. Науково-технічна сфера суспільного роз-
витку в типових умовах глобалізації набуває стратегічного зна-
чення для економіки України та її регіонів, особливо у конку-
рентному оточенні світової економіки.
Складовими наукового потенціалу є кадри, фінанси, матеріаль-
но-технічна база, інформаційне забезпечення. Поняття «науковий
потенціал» можна поширювати на будь-яку сукупність наукових
організацій у міністерствах, відомствах, а також на сукупність
галузевих наукових організацій, розташованих на відповідній те-
риторії. Науковий потенціал — невід'ємна частина всього науко-
во-технічного потенціалу суспільства, а найважливішим його
елементом є кадри.
З метою виявлення відмінностей у ресурсному забезпеченні на-
уково-технічної діяльності регіонів України використовують дані,
які характеризують кадровий потенціал, матеріально-технічну ба-
зу та фінансове забезпечення наукових і науково-технічних орга-
нізацій регіонів (науково-дослідних, дослідно-конструкторських,
проектно-конструкторських, технологічних та геологорозвіду-
вальних організацій і дослідних заводів, науково-дослідних та
дослідно-конструкторських підрозділів підприємств і організа-
цій, віднесених до числа наукових установ, вищих навчальних
закладів, архівів, бібліотек, музеїв, дослідних полів і станцій, гід-
рометеорологічних служб та інших служб незалежно від їх під-
порядкування і форм власності).
Проведений аналіз статистичних даних свідчить про те, що
основна маса наукових і науково-технічних організацій (ННТО)
України зосереджена в економічно розвинутих регіонах: у м. Києві
(25,2 % їх загальної кількості по країні), Харківській (майже
15 %), Донецькій, Дніпропетровській, Львівській та Одеській об-
ластях (по 7—5 % у кожній). Загалом, у названих регіонах функ-
ціонує 949 організацій, або близько двох третин наукових уста-
нов України. Частка Луганської, Миколаївської, Запорізької
областей, АР Крим, Київської, Черкаської та Вінницької областей
коливається в межах 3—2 %, а разом складає 20 %. Питома вага
кожного іншого регіону не перевищує 2 %. Майже в усіх регіо-
нах України кількість організацій дещо збільшилася, а чисель-
ність працюючих скоротилася майже вдвічі. Це спричинило ви-
никнення невеликих і малопотужних наукових колективів.
Частка фахівців, зайнятих виконанням науково-дослідних та
дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) з фундаменталь-
них і прикладних досліджень у природничих, технічних, гумані-
тарних та суспільних науках змінювалася від 43 % у Миколаївсь-
•84