Основи матеріалознавства
видаляти залишки легкоплавкого сплаву, оскільки до його складу входять сви-
нець і вісмут, що змінюють властивості золота, а іноді й колір.
Для виготовлення зубних протезів золото застосовують дуже давно. Виявлені
під час розкопок етруських гробниць золоті протези датуються IX-VI ст.
Нині в ортопедичній стоматології використовують різноманітні сплави на
основі золота. Добираючи компоненти у певних співвідношеннях, одержують
сплави з потрібними властивостями: пластичні, ковкі (для одержання штампо-
ваних деталей), пружні (для виготовлення дроту, еластичних дуг, штифтів).
Сплави розрізняють за відсотком вмісту золота. Чисте золото позначається
1000-ою пробою. Найпоширеніші золоті сплави 900-ї, 750-ї проби і припій.
У нашій країні до 1927 р. існувала золотникова проба. Чисте золото відпо-
відало 96-й пробі. У ряді країн проба золота визначається у каратах. Чисте зо-
лото відповідає 24 каратам.
Для визначення проби золота користуються спеціальними реактивами. До
складу реактивів входять хлорид золота або кислотні розчини.
Сплав 900-ї проби. Розроблений сплав 900-ї проби містить найбільшу
кількість золота (90%), він приємного жовтого кольору, стійкий до корозії. Має
добрі пластичність і в'язкість, текучість у розплавленому стані, легко піддаєть-
ся штамповці, вальцюванню, ковці та іншим методам механічної обробки під
тиском, а також литтю. Із сплаву випускають диски діаметром 18, 20, 23 і 25
мм, товщиною 0,28-0,3 мм, із яких виготовляють коронки і зливки по 5 г, з
останніх відливають проміжні частини мостоподібних протезів.
Сплав має невисоку твердість і легко стирається. Тому під час виготовлен-
ня штампованих коронок у середину їх на жувальну поверхню або різальний
край заливають припій.
Під час штампування або вальцювання у виробах утворюється наклеп, що
виникає унаслідок зсуву кристалічної решітки. Його знімають спіканням до
червоного кольору. Якщо гільза піддається штамповці на штампі з легкоплав-
кого сплаву, то перед спіканням її слід обробляти хлористоводневою кислотою
для видалення частин свинцю і вісмуту, які під час нагрівання можуть з'єдна-
тися із золотом, зробити його крихким і проявитися у вигляді темних плям.
Сплав 900-ї проби має температуру плавлення близько 1000 °С. Під час
протяжки дисків у гільзи і лиття з дисків частин протезів втрачається до 2 %
золота. Для зниження цих втрат нині проводять заходи щодо випуску гільз чо-
тирьох розмірів.
Сплав 750-ї проби з платиною має жовтий колір, менш характерний для
золота. Наявність платини і підвищений, порівняно з попереднім сплавом, вміст
міді роблять сплав твердішим, пружнішим. Він має невелику усадку під час
лиття, тому з нього можна одержати точні частини протезів, наприклад вклад-
ки. Сплав не підлягає обробці тиском. Використовується для виготовлення де-
талей або таких частин зубних протезів, які отримують методом лиття і які по-
винні мати підвищену пружність: каркаси бюгельних, шинувальних протезів,
кламери, штифти, вкладки, крампони, дріт.
118
Якщо у сплав 750-ї проби додати 5-10 % кадмію, то температура плавлен-
ня знижується до 800°С; це робить можливим використання його як припою
для золотих сплавів високих проб.
Платина. Платина у природі зустрічається у вигляді руд разом з іншими
металами (паладій, срібло, золото, іридій тощо) або в самородному стані. Пла-
тина — метал сірувато-білого кольору, який має дуже велику щільність. Ця вла-
стивість використовується для найпростішого виділення платини з породи.
Подрібнену породу промивають водою. Унаслідок різниці щільності платина
як найважча залишається на дні. Промисловий спосіб одержання платини з
руд — це збагачення платинових руд із наступним проведенням складного циклу
хімічних реакцій. Із сплавів платину можна одержати афінажем.
Платина твердіша, ніж золото і срібло, але має високі пластичність і
в'язкість. Вона добре обробляється під тиском, у розплавленому вигляді має
добру текучість, має високу хімічну стійкість, розчиняється тільки в царській
горілці. Під час нагрівання не окислюється. У промисловості платина знахо-
дить широке застосування в електротехніці, для виготовлення нагрівальних
пристроїв. Вона входить до складу низки сплавів, у тому числі золотих. Уве-
дення платини в золотий сплав призводить до підвищення його механічних
властивостей.
Платинова фольга знаходить широке застосування у виготовленні фарфо-
рових коронок. Через низький коефіцієнт термічного розширення платину ви-
користовують для виготовлення крампонів фарфорових зубів. Припоєм для
платини служить сплав із 3 частин золота і 1 частини платини або чисте золото.
Срібло знаходиться в природі у вигляді самородків, а також у хімічних
сполуках із сіркою, хлором та іншими елементами. Спосіб видобутку срібла з
руд грунтується на відокремленні його методом плавлення від інших металів.
Срібло - білий з блакитним відтінком метал.
Срібло добре обробляється тиском унаслідок великої пластичності. По-
казниками пластичності його може бути те, що з 1 г срібла можна витягнути
дріт довжиною 1800 мм, одержати фольгу товщиною до 0,00001 мм.
Срібло недостатньо стійке до окислення. Воно розчиняється у гарячій
сірчаній та азотній кислотах. Хлористоводнева кислота діє на нього мало. Срібло
вступає в реакцію із сірководнем, утворюючи сірчаний ангідрид срібла. Під час
розплавлення воно добре з'єднується з киснем, який виділяється підчас охолод-
ження, що може призвести до утворення у злитку nop. Щоб зменшити поглинан-
ня кисню, срібло плавлять під прошарком товченого дерев'яного вугілля.
Срібло має найвищу електро- і теплопровідність. Усі інші метали за цими
показниками порівнюють із сріблом. У промисловості срібло знаходить широ-
ке застосування у радіоелектроніці, електрохімії, ювелірній справі. Для по-
ліпшення механічних властивостей до срібла додають 10-23 % міді.
Унаслідок нестійкості срібла до корозії у ротовій порожнині воно не знай-
шло застосування як основний матеріал для зуботехнічних методик. Проте
срібло входить до складу багатьох сплавів: золотих, паладієвих, припоїв. Срібло
119