характеру її спеціалізованих установ. До системи ООН входять майже
20 таких спеціалізованих установ, зокрема: Організація об'єднаних
націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Всесвітня орга-
нізація охорони здоров'я: Світовий банк, який включає Міжнародний
банк реконструкції і розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію і
Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародний валютний фонд;
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ); Продовольча й
сільськогосподарська організація (ФАО); Міжнародний фонд сільсько-
господарського розвитку; Всесвітній поштовий союз; Всесвітня
організація інтелектуальної власності та ін.
Найвідомішими міжнародними організаціями регіонального масшта-
бу є: Організація американських держав; Організація африканської
єдності; Ліга арабських держав; Організація центральноамериканських
держав, Асоціація держав південно-східної Азії, Центральноєвропейська
ініціатива; Організація з безпеки і співробітництва в Європі та ін.
Але найбільшу роль у Європі відіграє Рада Європи — утворена ще
1949 р. перша європейська міжурядова організація, яка об'єднує більш
як 40 держав. Цілями Ради Європи є: забезпечення дедалі тісніших
зв'язків між державами-членами для захисту й реалізації їх ідеалів і
принципів; сприяння перетворенню Європи в демократичний і
безпечний простір; захист і зміцнення плюралістичної демократії і прав
людини; розвиток і зміцнення європейської самосвідомості для
формування європейської культурної ідентичності. Структуру Ради
Європи утворюють: Комітет міністрів; Парламентська асамблея;
Наради галузевих міністрів; Секретаріат.
В останні десятиліття чимраз помітнішу роль у міжнародних
відносинах стали відігравати інтеграційні угруповання, які утворилися в
результаті інтернаціоналізації економічного, соціального й політичного
життя держав певного регіону. Яскравим прикладом є Європейський
союз (ЄС), до складу якого нині входять 15 держав: Австрія, Бельгія,
Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург,
Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція. Претен-
дентами на вступ до ЄС є низка колишніх європейських соціалістичних
країн і радянських республік. ЄС найбільш інтегрована в економічному
й політико-правовому відношенні міжнародна організація. Його
вищими органами є парламент, уряд, комісія, суд.
Інтеграційним угрупованням є утворена у грудні 1991 р. Спів-
дружність незалежних держав (СНД), яка нині об'єднує 12 колишніх
республік СРСР: Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Казахстан,
Киргизстан, Молдову, Росію, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан,
Україну. Щоправда, Україна не ратифікувала угоду про утворення СНД
і формально не стала учасником її статуту. Відповідно до угоди про
утворення СНД та її статуту цілями об'єднання є розвиток рівно-
правного і взаємовигідного співробітництва народів і держав у галузі
політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорони
навколишнього середовища, науки, торгівлі та інших, сприяння
широкому інформаційному обміну. Основними консультативними й
координуючими органами СНД є: Рада глав держав, Рада глав урядів,
520
Виконавчий секретаріат, Міждержавний економічний комітет, Між-
парламентська асамблея держав-учасників СНД.
Важливими суб'єктами міжнародних відносин є воєнно-політичні
блоки. Вони виступають організаціями колективної безпеки держав-
членів, інструментом спільної розробки їх зовнішньополітичної
стратегії, координації діяльності на міжнародній арені. Найвпливо-
вішою такою організацією на сьогодні є Організація північноатлан-
тичного договору (НАТО). Колишні воєнно-політичні блоки
Організація центрального договору (СЕНТО), Організація договору
Швденно-Східної Азії (СЕАТО) та Організація варшавського договору
з різних причин припинили своє існування. До складу утвореного в
1949 р. блоку НАТО входять: Бельгія, Великобританія, Греція, Данія,
Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди,
Норвегія, Польща, Португалія, США, Туреччина, Угорщина, Франція,
ФРН, Чехія. Франція у 1966 р. вийшла з воєнної організації НАТО,
залишаючись учасником договору про його утворення. До розпуску
Організації варшавського договору блок НАТО протистояв їй як
воєнно-політичне угруповання. Тепер він виконує в основному
координуючу, інтегративну й миротворчу функції в межах Європи. У
Європі діяла також воєнно-політична організація Західноєвропейський
союз у складі Бельгії, Великобританії, Італії, Люксембургу, Нідер-
ландів, Франції і ФРН, який був тісно пов'язаний з НАТО і не
відігравав відчутної самостійної ролі в політичному житті Європи. У
листопаді 2000 р. державами-учасницями було прийнято рішення про
його розпуск.
Міжнародні організації відіграють значну позитивну роль у
розвитку міжнародних відносин. Проте їхню діяльність не варто
ідеалізувати. Утримання таких організацій, особливо ООН, досить
дорого обходиться платникам податків країн-членів. Як і будь-яким
великим організаціям, їм притаманна тенденція до олігархізації
структури й діяльності, про яку говорив ще Р. Міхельс. Апарат
міжнародних організацій, який складається з численних високооплачу-
ваних представників, радників, консультантів, експертів тощо, значною
мірою працює на себе. Формується він здебільшого закритим шляхом
із представників наближених до влади елітарних груп населення і не
контролюється громадськістю.
Значну роль у розвитку міжнародних відносин відіграють також
міжнародні неурядові організації, до яких належить будь-яка міжнародна
організація, не, створена на основі міждержавної угоди, їхніми
ознаками є: неприбутковий характер; визнання щонайменше однією
державою; наявність консультативного статусу в міжнародних
міжурядових організаціях. Нині існує декілька тисяч міжнародних
неурядових організацій. Це різноманітні молодіжні, жіночі, проф-
спілкові та інші організації.
Неурядові організації, а також деякі міжурядові організації є
частиною неформалізованих міжнародних суспільних рухів — анти-
воєнного, екологічного, молодіжного, жіночого, профспілкового,