дослідження таких вчених, як М.SДементьєв [96], Г.SЗвєрєва [133], В.SКозлов
[165 – 166], О.SМіллер [224 – 225], Е.SПаін [260 – 261], І.SЧорнобровкін [363]
та ін. Цим же питанням присвячено дисертаційні дослідження Б.SБєлякова
[37], Н.SБуянової [45], К.SДаллакяна [91], Ю.SІванової [138], КімSТеSЮна
[159], С.SКумової [182], І.SМусаєва [235], В.SТопоркова [346].
Питання типології націоналізму та визначення характеристик,
властивих різним його типам, висвітлюються в публікаціях О.SВіслої [60],
О.SЄлисєєва [122], О.SЗнаменського [134], С.SКара-Мурзи [152 – 155],
В.SМартьянова [219], М.SРуткевича [300], М.SСавви [301], С.SСавоскула [302],
В.SТутліса [349], в яких розглядаються окремі аспекти розвитку та
функціонування „громадянської” та „етнічної” форм націоналізму та
аналізуються питання щодо детермінації цих форм в умовах російської
дійсності. Слід зазначити, що висновки цих дослідників є тотожними
обґрунтуванням Е.Д.SСміта та Е.SГеллнера щодо прийнятності розвитку
„громадянської” форми націоналізму, спрямованого на об’єднання різних
етносів та націй в рамках однієї держави.
Представники російської школи етноконфліктології Є.SБаранов [12],
М.SБаранов [13 – 14], Л.SКолесова [167], М.SМухарямов [238] у своїх
дослідженнях достатньо аргументовано розкривають соціально-
психологічну сутність етнічності, націоналізму та його модифікацій. Цій же
проблематиці присвячено статті закордонних вчених В.SХекслі [359] та
Е.SЯна [372 – 373]. Вказані автори схильні трактувати „етнічну” форму
націоналізму як патопсихологічний феномен, своєрідну перверсію та
відхилення від загальноприйнятих норм міжнаціональної толерантності.
Зокрема, в дисертаційному дослідженні М.SБаранова, присвяченого
націонал-популізму як засобу політичної боротьби, етнонаціоналізм
трактується як націонал-популістський проект, що
ґрунтується на
експлуатації національних почуттів людей і
актуалізується в період
довготривалої кризи,
коли ці почуття оголюються і є найбільш чутливими, не
пропонуючи при цьому конкретних заходів для вирішення накопичених