Євшан М. Проблеми творчості

Євшан М. Проблеми творчості // Євшан М. Критика. Літературознавство.Естетика. – Київ, 1998. Микола Євшан не належить до академічних типів учених і фахових професорів від літератури: він не методичний, часто хаотичний імпресіоніст, він менше аналізує, секціонує твори, а більше синтезує, відчуває і передає враження, а часто стає на межi публіцистики. Взявши за основу ніцшеанську ідею про сильну художню особистість як рушія літературного прогресу, М. Євшан, зокрема, спиняється в цьому зв'язку на постаті Т. Шевченка і доводить, що вся його творчість — це бажання "думкою сягати неба, піднестися понад грубу дійсність, віддатися леліянню своїх мрій. такого льоту, який би на землю приніс об'єднання, красу". Отже, точка відліку — краса. Рушійною силою її, на думку М. Євшана, є не раціональне, а чуттєве і містичне начало. З його допомогою самодостатніми поетичними постатями твориться образ гарної, динамічної людини, яка вказує іншим шлях у будуччину і зводить цю будуччину всією своєю енергією. "Отаку естетичну культуру, пропоновану її творцями, я маю на думці, — її потреба являється великою для всіх, хто не загубив ще свої душі в службі так званої життєвої практики, хто не став ще людиною, яка керується тільки досвідом та преклоняеться грубому матеріалізмові"