Александрович В.С. Українське малярство XIII-XV ст

Львів, 1995. — 200 + 32 с. — (Студії з історії українського мистецтва). До тому входять дві студії, об'єднані проблематикою пізньої стадії розвитку мистецької культури княжої України та її історичної долі. Вивчення ікони Богородиці Одигітрії з Успенської церкви у Дорогобужі дозволило датувати її останньою третиною XIII ст. й характеризувати як найвидатнішу пам'ятку елітарного напрямку української мистецької культури другої половини XIII — першої половини XIV ст. Дослідження документальних матеріалів про перемиського священика Гайля — виконавця малярських ансамблів фундації Владислава II Ягайла у костьолах Польщі — у контексті розвитку перемиської школи українського малярства дало атрибуцію групи ікон, стилістично близьких до фресок королівської фундації у колегіатах Сандомиру та Вісліци. Розгляд цих пам'яток на тлі еволюції перемиського малярства ХV—ХVІ ст. характеризує діяльність Гайля та перемиських майстрів його кола як звернуту до традиції княжої доби останню визначну сторінку історії українського монументального малярства. Зміст:
Переднє слово
Дорогобузька ікона Богородиці Одигітрії і малярська культура княжої України другої половини XIII — початку XIV століття
Священик Гайль — маляр короля Владислава II Ягайла і перемиське малярство ХІV—ХV століття
Contents
Перелік ілюстрацій