Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право. – Класичний приватний
університет, Запоріжжя, 2016.
Дисертацію присвячено дослідженню особливостей правового регулювання залучення до праці засуджених до позбавлення волі. Виокремлено етапи становлення правової регламентації праці засуджених упродовж розвитку кримінально-виконавчого (пенітенціарного, виправно-трудового) законодавства України. Охарактеризовано стан наукової розробки проблематики.
Констатовано, що внесенням змін до ст. 118 КВК щодо регулювання праці засуджених Кодексом законів про працю України законодавець створив чимало проблем як у правовому регулюванні праці засуджених, так і для практики її організації, які потребують належного наукового осмислення. Виокремлено низку основних проблем та розкрито можливі шляхи їх вирішення.
Акцентовано, що, попри зміну характеру праці засуджених і визнання її наразі добровільною, окремі положення кримінально-виконавчого законодавства щодо регулювання залучення засуджених до праці й надалі характеризують працю засуджених як примусову. Такими чинниками визнано: заборону на припинення роботи для вирішення ними трудових конфліктів та можливість застосування дисциплінарного стягнення за необґрунтовану відмову від роботи й умисне ухилення від роботи.
На підставі проведеного дослідження сформульовано теоретичні положення й практичні рекомендації щодо вдосконалення відповідного кримінально-виконавчого законодавства та відповідної практики.
Дисертацію присвячено дослідженню особливостей правового регулювання залучення до праці засуджених до позбавлення волі. Виокремлено етапи становлення правової регламентації праці засуджених упродовж розвитку кримінально-виконавчого (пенітенціарного, виправно-трудового) законодавства України. Охарактеризовано стан наукової розробки проблематики.
Констатовано, що внесенням змін до ст. 118 КВК щодо регулювання праці засуджених Кодексом законів про працю України законодавець створив чимало проблем як у правовому регулюванні праці засуджених, так і для практики її організації, які потребують належного наукового осмислення. Виокремлено низку основних проблем та розкрито можливі шляхи їх вирішення.
Акцентовано, що, попри зміну характеру праці засуджених і визнання її наразі добровільною, окремі положення кримінально-виконавчого законодавства щодо регулювання залучення засуджених до праці й надалі характеризують працю засуджених як примусову. Такими чинниками визнано: заборону на припинення роботи для вирішення ними трудових конфліктів та можливість застосування дисциплінарного стягнення за необґрунтовану відмову від роботи й умисне ухилення від роботи.
На підставі проведеного дослідження сформульовано теоретичні положення й практичні рекомендації щодо вдосконалення відповідного кримінально-виконавчого законодавства та відповідної практики.