ВООЗ затвердила стандарти якості послуг аптек „Належна
фармацевтична (аптечна практика – GPP ), де головним вкладом в
медичне забезпечення і підтримку здоров’я населення визначається
сприятливе раціональне призначення і використання ліків.
Фармацевт в рамках своєї компетенції в стаціонарах і поліклініках повинен виконувати наступні функції:
здійснювати допомогу лікарям при виборі ліків, враховуючи як якість і вартість лікування, так і безпечність і ефективність препаратів;
забезпечувати пацієнтів інформацією про рецептурні препарати, спостерігаючи за їх вживанням, особливу увагу звертаючи на виявлення і попередження побічних ефектів ліків;
слідкувати за використанням ліків у стаціонарах і амбулаторіях. Допомагати лікарям оцінювати ефективність лікування;
консультувати клієнтів аптек про вживання ОТС-препаратів і контролювати процес самолікування;
сприяти популяризації здорового способу життя і профілактики захворювань.
Фармацевтична опіка – це частина медичного забезпечення, яке в рамках своєї компетенції здійснюють фармацевти, покращуючи якість життя пацієнтів.
Збільшення тривалості життя в державі, збільшення затрат на медичне забезпечення при невисоких економічних показниках сприяють самолікуванню – лікуванню легких захворювань або підтримці здоров’я за допомогою безрецептурних ліків по своїй ініціативі, при цьому відповідальність лягає на пацієнта, який може звертатися за консультацією до лікаря або фармацевта. Щоб клієнт (пацієнт), затративши мінімальні засоби, одержав максимальну користь, фармацевту треба бути консультантам і контролером самолікування, тобто здійснювати фармацевтичну опіку (ФО).
В рамках ФО фармацевт:
1) є дистриб’ютором ліків;
2) надає фармакотерапевтичні консультації;
3) здійснює нагляд за побічними ефектами.
Головною метою клінічних фармацевтів є оптимізація ефективного лікування пацієнтів, особливо хворих ризик-груп і тих, що потребують тривалого медикаментозного лікування. Наприклад, при організації амбулаторної опіки фармацевтів хворими на бронхіальну астму були включені кілька сотень фармацевтів (доповідь на III весняній конференції з клінічної фармації в Словенії). Вони визначили клінічні й економічні наслідки при веденні цієї групи хворих.
Важливо знати при цьому фармакодинамічні й фармакокінетичні властивості препаратів для досягнення найкращих результатів при підборі індивідуального лікування хворих. Адже терапія хворих з хронічними захворюваннями (особливо серцево-судинними) є тривалою і не обмежується монотерапією.
Фармацевт в рамках своєї компетенції в стаціонарах і поліклініках повинен виконувати наступні функції:
здійснювати допомогу лікарям при виборі ліків, враховуючи як якість і вартість лікування, так і безпечність і ефективність препаратів;
забезпечувати пацієнтів інформацією про рецептурні препарати, спостерігаючи за їх вживанням, особливу увагу звертаючи на виявлення і попередження побічних ефектів ліків;
слідкувати за використанням ліків у стаціонарах і амбулаторіях. Допомагати лікарям оцінювати ефективність лікування;
консультувати клієнтів аптек про вживання ОТС-препаратів і контролювати процес самолікування;
сприяти популяризації здорового способу життя і профілактики захворювань.
Фармацевтична опіка – це частина медичного забезпечення, яке в рамках своєї компетенції здійснюють фармацевти, покращуючи якість життя пацієнтів.
Збільшення тривалості життя в державі, збільшення затрат на медичне забезпечення при невисоких економічних показниках сприяють самолікуванню – лікуванню легких захворювань або підтримці здоров’я за допомогою безрецептурних ліків по своїй ініціативі, при цьому відповідальність лягає на пацієнта, який може звертатися за консультацією до лікаря або фармацевта. Щоб клієнт (пацієнт), затративши мінімальні засоби, одержав максимальну користь, фармацевту треба бути консультантам і контролером самолікування, тобто здійснювати фармацевтичну опіку (ФО).
В рамках ФО фармацевт:
1) є дистриб’ютором ліків;
2) надає фармакотерапевтичні консультації;
3) здійснює нагляд за побічними ефектами.
Головною метою клінічних фармацевтів є оптимізація ефективного лікування пацієнтів, особливо хворих ризик-груп і тих, що потребують тривалого медикаментозного лікування. Наприклад, при організації амбулаторної опіки фармацевтів хворими на бронхіальну астму були включені кілька сотень фармацевтів (доповідь на III весняній конференції з клінічної фармації в Словенії). Вони визначили клінічні й економічні наслідки при веденні цієї групи хворих.
Важливо знати при цьому фармакодинамічні й фармакокінетичні властивості препаратів для досягнення найкращих результатів при підборі індивідуального лікування хворих. Адже терапія хворих з хронічними захворюваннями (особливо серцево-судинними) є тривалою і не обмежується монотерапією.