К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 590 с.
Перша у світі енциклопедія подібного роду, видана у Києві
українською мовою, під керівництвом В. Глушкова, де можна знайти
всі ключові терміни кібернетики, на яких ґрунтуються сучасні теорії
автоматичного управління та інформатизації.
«Пізнати хочу все.»
(Іван Драч, «На дні роси, або внутрішній діалог з приводу випуску енциклопедії кібернетики»). На сторінках енциклопедії читач познайомиться з проблемами та питаннями теоретичної кібернетики (її математичного апарату, теорії, систем, теорії інформації, основ та методів програмування, побудови алгоритмічних мов, теорії автоматів), економічної кібернетики (застосування кібернетичних знань для оптимізації керування економічними процесами, планування та прогнозування), технічної кібернетики (управління складними технічними системами та комплексами, автоматизація наукового експерименту, створення оптимальних систем керування технологічними процесами, оптимізація взаємодії людини та машини, організація відповідних інтерфейсів), обчислювальної техніки (принципи та методи побудови основних технічних засобів кібернетики - електронних обчислювальних машин та пристроїв моделювання), біологічної кібернетики та біоніки (управлінням біологічними системами: створенням моделей мозку, моделей органів людини та регуляторних систем організму), а також висвітлені питання прикладної та обчислювальної математики в контексті кібернетики, філософські та соціологічні питання кібернетики (питання застосування її методів для автоматизації інформаційної роботи, лінгвістичних досліджень, програмного навчання тощо).
Містить близько 1700 статей з інформатики, кібернетики та обчислювальної техніки. В створенні енциклопедій узяли участь близько 600 науковців та спеціалістів у різних галузях знань зі 102 наукових та виробничих установ Радянського Союзу.
Енциклопедію планували видавати двома мовами: українською та російською. Багато авторів було з Москви, Ленінграда, Новосибірська та інших російських міст. Вони, звичайно, присилали замовлені статті російською мовою. Однак і ті автори, які жили в Україні та знали українську мову, писали російською, посилаючись на те, що вони не знають української термінології. Важку роботу «перевести» все на українську мову взяла на себе редакція літературного контролю УРЕ, бо це справді була робота не тільки перекладацька, а й термінологічна, адже українських кібернетичних термінів ще не було. Особливо хочеться відзначити в цій справі добросовісну, справді творчу працю завідувача редакції літконтролю І. А. Черненка.
Професор Мирослав Кратко згадує, як у 1973 році в Києві видали першу у світі кібернетичну енциклопедію - і як він переконав академіка Глушкова, щоб перше видання словника було українською мовою.
У передмові до першого тому «Енциклопедії кібернетики» 1973 року видання сказано, що його здійснено відповідно до постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР: "Створення ЕК є результатом творчої співпраці Головної редакції Української Радянської Енциклопедії та ордена Леніна Інституту кібернетики Академії наук Української РСР".
(Іван Драч, «На дні роси, або внутрішній діалог з приводу випуску енциклопедії кібернетики»). На сторінках енциклопедії читач познайомиться з проблемами та питаннями теоретичної кібернетики (її математичного апарату, теорії, систем, теорії інформації, основ та методів програмування, побудови алгоритмічних мов, теорії автоматів), економічної кібернетики (застосування кібернетичних знань для оптимізації керування економічними процесами, планування та прогнозування), технічної кібернетики (управління складними технічними системами та комплексами, автоматизація наукового експерименту, створення оптимальних систем керування технологічними процесами, оптимізація взаємодії людини та машини, організація відповідних інтерфейсів), обчислювальної техніки (принципи та методи побудови основних технічних засобів кібернетики - електронних обчислювальних машин та пристроїв моделювання), біологічної кібернетики та біоніки (управлінням біологічними системами: створенням моделей мозку, моделей органів людини та регуляторних систем організму), а також висвітлені питання прикладної та обчислювальної математики в контексті кібернетики, філософські та соціологічні питання кібернетики (питання застосування її методів для автоматизації інформаційної роботи, лінгвістичних досліджень, програмного навчання тощо).
Містить близько 1700 статей з інформатики, кібернетики та обчислювальної техніки. В створенні енциклопедій узяли участь близько 600 науковців та спеціалістів у різних галузях знань зі 102 наукових та виробничих установ Радянського Союзу.
Енциклопедію планували видавати двома мовами: українською та російською. Багато авторів було з Москви, Ленінграда, Новосибірська та інших російських міст. Вони, звичайно, присилали замовлені статті російською мовою. Однак і ті автори, які жили в Україні та знали українську мову, писали російською, посилаючись на те, що вони не знають української термінології. Важку роботу «перевести» все на українську мову взяла на себе редакція літературного контролю УРЕ, бо це справді була робота не тільки перекладацька, а й термінологічна, адже українських кібернетичних термінів ще не було. Особливо хочеться відзначити в цій справі добросовісну, справді творчу працю завідувача редакції літконтролю І. А. Черненка.
Професор Мирослав Кратко згадує, як у 1973 році в Києві видали першу у світі кібернетичну енциклопедію - і як він переконав академіка Глушкова, щоб перше видання словника було українською мовою.
У передмові до першого тому «Енциклопедії кібернетики» 1973 року видання сказано, що його здійснено відповідно до постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР: "Створення ЕК є результатом творчої співпраці Головної редакції Української Радянської Енциклопедії та ордена Леніна Інституту кібернетики Академії наук Української РСР".