Хронобіології – всього 100 років. І всі ці роки дослідники
стараються розібратися в механізмах,що відповідають за ритмічність
біологічних процесів у живих організмах. Почалось все з колихання
листя рослин в повній темряві (де Мейран, 1729).
1751 р. – шведський природодослідник Карл Лінней – квітковий годинник.
1797 р. – засновник хронобіології німецький лікар Христофор Вільям Гуфелянд – звернув увагу колег на універсальність ритмічних процесів з біології з дня в день, повтор життя в певних ритмах; добовий цикл повороту Землі регулює діяльність всього живого. Почали шукати фактор „Х – причину періодичності, що перебігає при постійному світлі й температурі. Речовину не знайшли, але Е.Е. Введенський, І. П. Павлов теоретично обґрунтували механізми виникнення ритмічних процесів у НС
Шишкоподібне тіло (епіфіс) – непарна залоза, розміщена у середньому мозку над мозочком.
Це орган, що перетворюєх нервові імпульси , які свідчать про рівень освітленості, у гуморальну відповідь у вигляді продукції бар, формуючи біологічні ритми організму („біологічний годинник).
У клітинах епіфіза утворюється мелатонін, серотонін, нА й інші БАР. Мелатонін виділяється під впливом темноти і руйнується на світлі. Це у тварин, що стоять на ранніх етапах еволюції.
По мірі підйому по еволюційній драбині появилася ще вища організація – супрахіазматичні ядра гіпоталамуса, які анатомічно і функціонально пов’язані з епіфізом.
Біоритмами називають періодичні зміни біологічних процесів (як якісних так і кількісних), що відбуваються на різних рівнях організації живого (молокулярно-генетичний, тканинний, популяційний і т. д.).
Вони діляться на фізіологічні (робочі цикли окремих систем) і екологічні, або адаптивні, зв’язані з пристосуванням до впливів зовнішнього середовища.
1751 р. – шведський природодослідник Карл Лінней – квітковий годинник.
1797 р. – засновник хронобіології німецький лікар Христофор Вільям Гуфелянд – звернув увагу колег на універсальність ритмічних процесів з біології з дня в день, повтор життя в певних ритмах; добовий цикл повороту Землі регулює діяльність всього живого. Почали шукати фактор „Х – причину періодичності, що перебігає при постійному світлі й температурі. Речовину не знайшли, але Е.Е. Введенський, І. П. Павлов теоретично обґрунтували механізми виникнення ритмічних процесів у НС
Шишкоподібне тіло (епіфіс) – непарна залоза, розміщена у середньому мозку над мозочком.
Це орган, що перетворюєх нервові імпульси , які свідчать про рівень освітленості, у гуморальну відповідь у вигляді продукції бар, формуючи біологічні ритми організму („біологічний годинник).
У клітинах епіфіза утворюється мелатонін, серотонін, нА й інші БАР. Мелатонін виділяється під впливом темноти і руйнується на світлі. Це у тварин, що стоять на ранніх етапах еволюції.
По мірі підйому по еволюційній драбині появилася ще вища організація – супрахіазматичні ядра гіпоталамуса, які анатомічно і функціонально пов’язані з епіфізом.
Біоритмами називають періодичні зміни біологічних процесів (як якісних так і кількісних), що відбуваються на різних рівнях організації живого (молокулярно-генетичний, тканинний, популяційний і т. д.).
Вони діляться на фізіологічні (робочі цикли окремих систем) і екологічні, або адаптивні, зв’язані з пристосуванням до впливів зовнішнього середовища.