(Укр. яз.). Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т
психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2006. — 20 с.
Анотація.
Вивчено психологічні чинники та особливості підготовки практичних психологів до ведення психотерапевтичного діалогу. З'ясовано сутність різних підходів щодо розуміння контакту, діалогу в процесі психологічного консультування. Проаналізовано специфіку діалогічного підходу та феномени, що виокремлюються у межах даного напряму: діалогічну позицію, інтенцію. Психологічний діалог розглянуто як складну багатофункіціональну систему, яка визначає якість контакту психолога та клієнта, передбачає наявність довіри у їх відносинах, зумовлена рівнем конгруентності, емпатії та рефлексії практичного психолога та залежить від міри його комунікативної компетентності. Доведено, що "Я-концепція" практичного психолога є передумовою ефективного ведення терапевтичного діалогу. Емпірично досліджено особливості орієнтації майбутніх психологів у процесі консультування. Досліджено вираженість таких професійно важливих якостей особистості, як емпатія, креативність, самоактуалізаційні тенденції, визначено основні характеристики образу "Я" залежно від типу орієнтації - технологічної, гуманістичної, діалогічної. На підставі результатів статистичного дослідження встановлено існування тісного взаємозв'язку між діалогічною орієнтацією майбутнього психолога та вказаними якостями, що дозволяє розглядати їх розвиток як психологічний чинник формування діалогічності психолога-консультанта. Обгрунтовано й апробовано систему психологічних впливів, що сприяють оптимізації підготовки практичних психологів до ведення терапевтичного діалогу. Запропоновано тренінг для формування діалогічних умінь консультування як ефективний засіб професійної підготовки студентів-психологів. Зміст.
Аналіз феномену психотерапевтичного діалогу в контексті професійної підготовки практичних психологів.
Дослідження психологічних аспектів ведення психотерапевтичного діалогу в контексті професіоналізації психологів.
Формування умінь діалогічної взаємодії в процесі професійної підготовки практичного психолога.
Вивчено психологічні чинники та особливості підготовки практичних психологів до ведення психотерапевтичного діалогу. З'ясовано сутність різних підходів щодо розуміння контакту, діалогу в процесі психологічного консультування. Проаналізовано специфіку діалогічного підходу та феномени, що виокремлюються у межах даного напряму: діалогічну позицію, інтенцію. Психологічний діалог розглянуто як складну багатофункіціональну систему, яка визначає якість контакту психолога та клієнта, передбачає наявність довіри у їх відносинах, зумовлена рівнем конгруентності, емпатії та рефлексії практичного психолога та залежить від міри його комунікативної компетентності. Доведено, що "Я-концепція" практичного психолога є передумовою ефективного ведення терапевтичного діалогу. Емпірично досліджено особливості орієнтації майбутніх психологів у процесі консультування. Досліджено вираженість таких професійно важливих якостей особистості, як емпатія, креативність, самоактуалізаційні тенденції, визначено основні характеристики образу "Я" залежно від типу орієнтації - технологічної, гуманістичної, діалогічної. На підставі результатів статистичного дослідження встановлено існування тісного взаємозв'язку між діалогічною орієнтацією майбутнього психолога та вказаними якостями, що дозволяє розглядати їх розвиток як психологічний чинник формування діалогічності психолога-консультанта. Обгрунтовано й апробовано систему психологічних впливів, що сприяють оптимізації підготовки практичних психологів до ведення терапевтичного діалогу. Запропоновано тренінг для формування діалогічних умінь консультування як ефективний засіб професійної підготовки студентів-психологів. Зміст.
Аналіз феномену психотерапевтичного діалогу в контексті професійної підготовки практичних психологів.
Дослідження психологічних аспектів ведення психотерапевтичного діалогу в контексті професіоналізації психологів.
Формування умінь діалогічної взаємодії в процесі професійної підготовки практичного психолога.