Наєнко М. Про пафосний романтизм без пафосу

Стяття. - Слово і час. - 2005, - №9 . - С. 78-81. Романтизм, хоч і одна з найбільших вершин європейської літературної історії, здавалося б, ніколи себе не вичерпає. Але вже в середині XIX ст. стала помітною цілком очевидна втома його як стилю. Як стильлва тональність у різних слов'янських літературах він давав про себе знати й пізніше "змішуючись", зокрема із своїм наступником - реалізмом. Певним підступом до реалізму була й так звана натуральна школа, я к а найповніше виявлялася в російській літературі, але мала своїх презентаторів і в інших слов'ян . Завдяки їй (насамперед завдяки творчості М. Гоголя) , як і завдяки всьому слов'янському романтизмові, про слов'янські літератури більше дізналися на Заході і, отже, можна говорити, що саме з цього часу слов'янський і загалом європейський літературний процес нарешті став таки "повним" .