Монографія. - Миколаїв: ТОВ «Фірма «Іліон», 2009. - 230 с.
В монографії здійснюється комплексне теоретико-правове дослідження
проблеми співвідношення права і часу. Правовий час зображується
невід’ємним атрибутом правової реальності, який виражається у трьох
формах: реального, концептуального і перцептуального часу. При
розгляді часового середовища права увага звертається на процес
правового розвитку, який розгортається у часі, і темпоральну дію
правових норм. Відзначається, що право намагається вплинути за
допомогою своїх регулятивних властивостей на певні часові параметри
діяльності, отже законодавчого закріплення здобувають строки і
терміни. Окремої теоретичної розробки дістає проблема давності.
Аналізу піддаються формально-визначені та оціночні темпоральні
поняття, використовувані в законодавстві.