Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут
міжнародних відносин. — К.: 2005. — 256 с.
Досліджено історію формування інституту права на самооборону,
розвиток його джерел, розкрито його місце в системі сучасного
міжнародного правопорядку. Особлива увага приділена тенденціям
практичного здійснення державами права на самооборону в період
1991-2003 рр. Та впливу цієї практики на гарантії міжнародного миру
і безпеки.
Для юристів, журналістів, політологів, істориків, дипломатів, викладачів, студентів і аспірантів, а також усіх, хто цікавиться питаннями міжнародного права, міжнародних відносин та зовнішньої політики. Вступ.
Поняття права держави на самооборону: виникнення та сучасний стан
Історичні форми правового обмеження збройного насильства в міжнародних відносинах.
Становлення сучасного інституту права на самооборону відповідно до розвитку принципу незастосування сили або загрози силою.
Право держави на самооборону в контексті юридичного поняття «право на захист».
Узгодження договірних та звичаєвих норм міжнародного права, що регулюють здійснення права на самооборону.
Структура інституту права держави на самооборону в сучасному міжнародному праві
Визначення правових підстав реалізації права на самооборону.
Зміст поняття «збройний напад».
Звернення потерпілої держави – підстава реалізації права на колективну оборону.
Непревентивність самооборони.
Визначення меж здійснення права на самооборону.
Пропорційність/цільова спрямованість дій в самообороні.
Характер повноважень головних органів Оон щодо самооборони держав.
Міжнародно-правова практика здійснення права на самооборону після завершення холодно війни (в період 1990 – 2003 рр.)
Становлення нових форм участі Оон у застосуванні військового примусу до держав-порушниць міжнародного миру і безпеки.
Зростання ролі НАТО в застосуванні міжнародно-правового примусу.
Міжнародно-правові аспекти застосування збройної сили у відповідь на терористичні акти.
Міжнародно-правова позиція України щодо реалізації державами права на самооборону.
Післямова.
Примітки.
Предметний покажчик.
Покажчик імен.
Contents.
Содержание.
Для юристів, журналістів, політологів, істориків, дипломатів, викладачів, студентів і аспірантів, а також усіх, хто цікавиться питаннями міжнародного права, міжнародних відносин та зовнішньої політики. Вступ.
Поняття права держави на самооборону: виникнення та сучасний стан
Історичні форми правового обмеження збройного насильства в міжнародних відносинах.
Становлення сучасного інституту права на самооборону відповідно до розвитку принципу незастосування сили або загрози силою.
Право держави на самооборону в контексті юридичного поняття «право на захист».
Узгодження договірних та звичаєвих норм міжнародного права, що регулюють здійснення права на самооборону.
Структура інституту права держави на самооборону в сучасному міжнародному праві
Визначення правових підстав реалізації права на самооборону.
Зміст поняття «збройний напад».
Звернення потерпілої держави – підстава реалізації права на колективну оборону.
Непревентивність самооборони.
Визначення меж здійснення права на самооборону.
Пропорційність/цільова спрямованість дій в самообороні.
Характер повноважень головних органів Оон щодо самооборони держав.
Міжнародно-правова практика здійснення права на самооборону після завершення холодно війни (в період 1990 – 2003 рр.)
Становлення нових форм участі Оон у застосуванні військового примусу до держав-порушниць міжнародного миру і безпеки.
Зростання ролі НАТО в застосуванні міжнародно-правового примусу.
Міжнародно-правові аспекти застосування збройної сили у відповідь на терористичні акти.
Міжнародно-правова позиція України щодо реалізації державами права на самооборону.
Післямова.
Примітки.
Предметний покажчик.
Покажчик імен.
Contents.
Содержание.