Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних
наук.
Спеціальність: 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура.
Науковий керівник: доктор юридичних наук Рибалка Наталія Олегівна.
Київ – 2015. Актуальність теми дослідження. Системні перетворення, які відбуваються протягом останніх років у правоохоронній сфері в Україні, обумовлюють потребу створення ефективної моделі кримінальної юстиції -комплексу інституцій та нормативних засад, спрямованих на забезпечення діяльності, головною метою якої е встановлення справедливості та істини у кримінальному провадженні, запобігання правопорушенням та притягнення винних осіб до відповідальності. Органам кримінальної юстиції України відведено важливу роль у виконанні державою правоохоронної функції, що підтверджується офіційною статистикою. Зокрема, за інформацією Генеральної прокуратури України, в нашій державі за 2014 рік зареєстровано 1 137 436 кримінальних правопорушень. Така кількість є свідченням досить складної криміногенної ситуації, змінити яку на краще допомогла б реформа правоохоронної системи.
Указом Президента України від 20 травня 2015 року №276/2015 була схвалена Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, в якій наголошено на тому, що судова система України та суміжні правові інститути повинні працювати, керуючись принципом верховенства права, ефективно, продутстивно та скоординовано, і стати підзвітними громадянам України, вільними від будь-якого політичного впливу, та відповідати стандартам і передовим практикам Європейського Союзу.
У таких умовах постає завдання забезпечення на паритетних засадах безпеки громадян й утвердження їхніх прав, свобод, гарантування можливості реалізації законних інтересів. Подібне балансування між конкретно-історичною доцільністю, обґрунтованістю державно-правових перетворень, з одного боку, й реальним втіленням у життя визначених у статті 3 Конституції України цінностей, стандартів, орієнтирів на прагматичній основі – з іншого, змушує шукати певні альтернативи
усталеному, декларативному за своєю суттю розумінню механізму правоохоронної діяльності і місця в ньому органів кримінальної юстиції.
Варто також зауважити, що проголошення євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу передбачає оптимізацію внутрішніх механізмів забезпечення правопорядку, приведення як атрибутивних, так і сутнісних їх параметрів у відповідність до найвищих стандартів у сфері правотворчості, правоохоронної діяльності й інших напрямів і рівнів функціонування держави. Незважаючи на всі позитивні зрушення, які останнім часом відбуваються у правоохоронній сфері, ця система не позбавлена недоліків, обумовлені, з-поміж іншого, відсутністю чіткого розуміння щодо напрямів її подальшого реформування. Складовою правоохоронної системи, яка має принципове значення, є система органів кримінальної юстиції. Її значимість пов’язується із надважливими завданнями та особливим державним призначенням. Адже лише за умови правильно налагодженої роботи системи органів кримінальної юстиції можливий контроль за криміногенною ситуацією в державі, а також впевненість її громадян у невідворотності відповідальності та покарання, що зможе підвищити авторитет держави та довести дієвість її діяльності.
Наявність комплексних досліджень концептуальних основ правоохоронної діяльності, правоохоронних органів та системи, окремих елементів кримінальної юстиції в Україні не усуває потреби системного аналізу органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, якого дотепер не проводилось. Зважаючи на це, актуальність теми дисертації обумовлена: по-перше, необхідністю комплексного дослідження роботи органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, з’ясування основних проблем, що існують на практиці, а також визначення шляхів їх вирішення; по-друге, потребою формування концептуальних основ єдиного розуміння системи кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності; по-третє, необхідністю аналізу новітнього законодавства, що регулює окремі елементи системи кримінальної юстиції, та виявлення неточностей, недосконалостей тощо; по-четверте, важливістю приведення вітчизняної системи кримінальної юстиції у відповідність із європейськими стандартами, що дасть змогу здійснювати їхню діяльність на принципово новому рівні.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є наукова розробка теоретичних та нормативно-правових основ функціонування органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, визначення основних проблем, пов’язаних із їх діяльністю, а також розробка рекомендацій з удосконалення законодавства у цій сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері функціонування органів кримінальної юстиції України.
Предметом дослідження є органи кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності.
Спеціальність: 12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура.
Науковий керівник: доктор юридичних наук Рибалка Наталія Олегівна.
Київ – 2015. Актуальність теми дослідження. Системні перетворення, які відбуваються протягом останніх років у правоохоронній сфері в Україні, обумовлюють потребу створення ефективної моделі кримінальної юстиції -комплексу інституцій та нормативних засад, спрямованих на забезпечення діяльності, головною метою якої е встановлення справедливості та істини у кримінальному провадженні, запобігання правопорушенням та притягнення винних осіб до відповідальності. Органам кримінальної юстиції України відведено важливу роль у виконанні державою правоохоронної функції, що підтверджується офіційною статистикою. Зокрема, за інформацією Генеральної прокуратури України, в нашій державі за 2014 рік зареєстровано 1 137 436 кримінальних правопорушень. Така кількість є свідченням досить складної криміногенної ситуації, змінити яку на краще допомогла б реформа правоохоронної системи.
Указом Президента України від 20 травня 2015 року №276/2015 була схвалена Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, в якій наголошено на тому, що судова система України та суміжні правові інститути повинні працювати, керуючись принципом верховенства права, ефективно, продутстивно та скоординовано, і стати підзвітними громадянам України, вільними від будь-якого політичного впливу, та відповідати стандартам і передовим практикам Європейського Союзу.
У таких умовах постає завдання забезпечення на паритетних засадах безпеки громадян й утвердження їхніх прав, свобод, гарантування можливості реалізації законних інтересів. Подібне балансування між конкретно-історичною доцільністю, обґрунтованістю державно-правових перетворень, з одного боку, й реальним втіленням у життя визначених у статті 3 Конституції України цінностей, стандартів, орієнтирів на прагматичній основі – з іншого, змушує шукати певні альтернативи
усталеному, декларативному за своєю суттю розумінню механізму правоохоронної діяльності і місця в ньому органів кримінальної юстиції.
Варто також зауважити, що проголошення євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу передбачає оптимізацію внутрішніх механізмів забезпечення правопорядку, приведення як атрибутивних, так і сутнісних їх параметрів у відповідність до найвищих стандартів у сфері правотворчості, правоохоронної діяльності й інших напрямів і рівнів функціонування держави. Незважаючи на всі позитивні зрушення, які останнім часом відбуваються у правоохоронній сфері, ця система не позбавлена недоліків, обумовлені, з-поміж іншого, відсутністю чіткого розуміння щодо напрямів її подальшого реформування. Складовою правоохоронної системи, яка має принципове значення, є система органів кримінальної юстиції. Її значимість пов’язується із надважливими завданнями та особливим державним призначенням. Адже лише за умови правильно налагодженої роботи системи органів кримінальної юстиції можливий контроль за криміногенною ситуацією в державі, а також впевненість її громадян у невідворотності відповідальності та покарання, що зможе підвищити авторитет держави та довести дієвість її діяльності.
Наявність комплексних досліджень концептуальних основ правоохоронної діяльності, правоохоронних органів та системи, окремих елементів кримінальної юстиції в Україні не усуває потреби системного аналізу органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, якого дотепер не проводилось. Зважаючи на це, актуальність теми дисертації обумовлена: по-перше, необхідністю комплексного дослідження роботи органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, з’ясування основних проблем, що існують на практиці, а також визначення шляхів їх вирішення; по-друге, потребою формування концептуальних основ єдиного розуміння системи кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності; по-третє, необхідністю аналізу новітнього законодавства, що регулює окремі елементи системи кримінальної юстиції, та виявлення неточностей, недосконалостей тощо; по-четверте, важливістю приведення вітчизняної системи кримінальної юстиції у відповідність із європейськими стандартами, що дасть змогу здійснювати їхню діяльність на принципово новому рівні.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є наукова розробка теоретичних та нормативно-правових основ функціонування органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, визначення основних проблем, пов’язаних із їх діяльністю, а також розробка рекомендацій з удосконалення законодавства у цій сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері функціонування органів кримінальної юстиції України.
Предметом дослідження є органи кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності.