Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право і
кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна академія
прокуратури України. – Київ, 2010.
Дисертація є першим в Україні науковим дослідженням кримінально-правової оцінки позбавлення життя людини із співчуття до неї на її прохання. В роботі з’ясовано кримінально-правову природу цього діяння та доведено, що воно виступає ненасильницьким умисним спричиненням смерті. Це дозволяє переглянути існуючу кримінально-правову оцінку позбавлення життя людини із співчуття до неї, зокрема визнати його таким, що не є вбивством, а також віднести до числа злочинів невеликої тяжкості. В перспективі, за умови реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції в Україні, можливе визнання цього діяння кримінальним проступком. Крім того, в дисертації уточнено поняття вбивства, як виключно насильницького позбавлення життя іншої людини; вдосконалено поняття “життя”, “якість життя”, проаналізовано соціально-правові засади забезпечення недоторканності життя людини; здійснено історичний огляд розвитку кримінально-правової охорони життя. Проаналізовано також зарубіжне законодавство щодо регламентації припинення життя людини на її прохання. Обґрунтовується доцільність легалізації ейтаназії та ортаназії. Пропонується теоретична модель можливого закону України “Про забезпечення права людини на гідну смерть”, а також аргументується доцільність запровадження кримінальної відповідальності за порушення вимог цього закону.
Дисертація є першим в Україні науковим дослідженням кримінально-правової оцінки позбавлення життя людини із співчуття до неї на її прохання. В роботі з’ясовано кримінально-правову природу цього діяння та доведено, що воно виступає ненасильницьким умисним спричиненням смерті. Це дозволяє переглянути існуючу кримінально-правову оцінку позбавлення життя людини із співчуття до неї, зокрема визнати його таким, що не є вбивством, а також віднести до числа злочинів невеликої тяжкості. В перспективі, за умови реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції в Україні, можливе визнання цього діяння кримінальним проступком. Крім того, в дисертації уточнено поняття вбивства, як виключно насильницького позбавлення життя іншої людини; вдосконалено поняття “життя”, “якість життя”, проаналізовано соціально-правові засади забезпечення недоторканності життя людини; здійснено історичний огляд розвитку кримінально-правової охорони життя. Проаналізовано також зарубіжне законодавство щодо регламентації припинення життя людини на її прохання. Обґрунтовується доцільність легалізації ейтаназії та ортаназії. Пропонується теоретична модель можливого закону України “Про забезпечення права людини на гідну смерть”, а також аргументується доцільність запровадження кримінальної відповідальності за порушення вимог цього закону.