Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики 2010

Подождите немного. Документ загружается.

АктуАльні Проблеми

кримінАльного ПрАвА,

Процесу тА кримінАлістики

Матеріали II-ї Міжнародної

науково-практичної конференції

том 1

кримінальне, кримінально-виконавче право

та кримінологія

8 жовтня 2010 року

Одеса

2010

національний університет «одеська юридична акадеМія»

Міжнародний гуМанітарний університет

одеський національний університет іМ. і. Мечнікова

львівський національний університет іМ. і. франка

прикарпатський юридичний інститут

львівського державного університету

внутрішніх справ

У науковому збірнику опубліковано матеріали II-ї Міжнародної

науково-практичної конференції «Актуальні проблеми кримінального

права, процесу та криміналістики», яка відбулась 8 жовтня 2010 року

у місті Одеса.

Видання адресоване спеціалістам в галузі кримінального, криміналь-

но-виконавчого права, кримінології, процесу, криміналістики та судо-

вої медицини, а також усім, хто цікавиться зазначеними проблемами.

В научном сборнике опубликовано материалы II-й Международной

научно-практической конференции «Актуальные проблемы уголовного

права, процесса и криминалистики», которая состоялась 8 октября

2010 года в Одессе.

Издание адресовано специалистам в отрасли уголовного, уголов-

но-исполнительного права, криминологии, процесса, криминалистики

и судебной медицины, а также всем, кто интересуется указанными

проблемами.

Рекомендовано до друку вченою радою

Міжнародного гуманітарного університету.

Протокол № 3 від 1 жовтня 2010 р.

упорядники:

Гурджі Юлія Олексіївна

Притула Анатолій Михайлович

УДК 343(063)+343.98(063)

ББК 67.408я43+67.52я43

А437

ISBN 978-966-438-301-8



Дозвольте мені від імені вчених Національної академії правових наук

України, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

та від себе особисто щиро привітати Вас та побажати творчої і плідної

праці!

Необхідність проведення наукового форуму такого рівня зумовлена тим,

що сьогодні в Україні боротьба зі злочинністю — один із магістральних

напрямків діяльності держави. Кримінальні діяння, якими супроводжується

соціально-економічний і політичний розвиток країни, створюють серйозну

загрозу подальшому проведенню державницьких реформ та національній

безпеці України в цілому. Виходячи з цих міркувань та відчуваючи потребу

в інформуванні громадськості не лише про досягнуті здобутки, але й про

нерозв’язані ще проблеми у галузі протидії злочинності, організаційний ко-

мітет Другої Міжнародної науково-практичної конференції визначився з колом

тих питань, які стануть предметом обговорення на науковому форумі. А це

— актуальні проблеми кримінальної відповідальності й удосконалення кримі-

нально-правових засобів боротьби зі злочинністю, реформування судових і

правоохоронних органів України, побудови ефективної системи виконання-

відбування покарання, з’ясування ролі та місця кримінологічних знань у

визначенні стратегії й тактики запобігання злочинним діянням, застосування

інноваційних підходів у процесі викриття й розслідування злочинів та ін.

Разом із тим, однією з умов успішного вирішення зазначених проблем

є врахування авторитетної думки досвідчених знавців в галузі наук кримі-

нально-правового циклу. Водночас висвітлення, поширення й популяризація

П Р И В І Т А Н Н Я

Президента Національної академії правових наук України,

академіка НАН України В.Я. Тація учасникам

Другої Міжнародної науково-практичної конференції

«Актуальні проблеми кримінального права,

процесу та криміналістики»



наукових ідей в цій сфері серед широкого загалу безперечно сприятимуть

зміцненню інтелектуального потенціалу країни, укріпленню позицій нашої

держави серед європейського й світового наукового простору.

У відповідності до цього, завданням конференції має бути науковий пошук

фахівцями і практичними працівниками шляхів подальшого вдосконалення

кримінального закону та практики його застосування, а також розробка

рекомендацій щодо підвищення ефективності боротьби зі злочинністю з ура-

хуванням накопиченого досвіду у цій сфері.

Сподіваюсь, що робота конференції буде вагомим внеском у вирішенні

такої злободенної проблеми сьогодення, як досягнення відчутної стабілізації

у протидії злочинності.

Ще раз дозвольте побажати творчого натхнення та здобутків упро-

довж вашої роботи на Другій Міжнародній науково-практичній конференції

«Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики»!

президент національної академії

правових наук україни,

академік нан україни

В.Я. Тацій



ФункціЇ реЖиму в АреШтниХ ДомАХ

Для цілісного визначення режиму в арештному домі необхідно хоча б в

загальних рисах розглянути його функції.

Сталою в кримінально-виконавчому праві є точка зору, що до функцій

режиму требо відносити: каральну, виховну, забезпечувальну, соціального

контролю (превентивну) [1, с. 389-392; 2, с. 170-171]. Та зустрічаються й

інші точки зору. Деякі автори в значній мірі розширюють цей перелік, і до

функцій режиму відносять такі як: 1) забезпечення реалізації кримінально-

правової норми; 2) забезпечення ефективного застосування заходів виправно-

трудового впливу; 3) виховна; 4) регулювання кримінально-правової кари;

5) спеціальне попередження; 6) загальне попередження.[3; с 6-7]

Розглядаючи функції режиму в арештних домах, треба виходити в першу

чергу з загального розуміння функцій права. Функції це основні шляхи (ка-

нали) правового впливу [4, с. 167]; головні напрямки впливу права на сус-

пільні відносини [5; с.154 ]. У зв’язку з цим ми не можемо погодитись з

запропонованим А.І. Васильевим переліком функцій. Важко погодитись, що

режим, який саме і є вираженням кари, що властива покаранню, одночасно

виконує функції регулювання цієї ж кримінально-правової кари. Наступне,

хоча реалізація режиму і має загальнопривентивний вплив, та навряд цей

напрямок можна назвати основним для нього.

А.Х. Степанюк та В.М. Трубніков, зазначають, що режим в місцях поз-

бавлення волі виконує різноманітні функції, але виділяють вони лише ка-

ральну та забезпечувальну, котра одночасно є і виховною [6, с. 6-7]. Важко

погодитись і з таким визначенням функцій режиму, адже однією з важ-

ливіших функцією режиму є превентивна функція (соціального контролю),

яка пов’язана з попередженням правопорушень як з боку засуджених, так і

інших осіб. Суб’єктом такою контролю є персонал, а об’єктом — засуджені

й інші особи.

Ю.М. Ткачевський виділяє лише три функції. Він зазначає, що каральна

сутність покарання — правообмеження — реалізуються тільки через ре-

жимні вимоги. Покарання, позбавленого елемента кари не має, і бути не

може. Відповідно, першою функцією режиму є кара, характер і обсяг якої

визначається специфікою покарання і як правило його розмірами. Другою

функцією режиму є створення умов для застосування інших основних засобів

виховно-карального впливу на засуджених. Третя — спеціальна превенція,

попередження, припинення скоєння нових злочинів засудженим.[7, с 64-65]

На нашу думку, саме виділення трьох функцій режиму в арештному домі

є доцільним. Виключення з цього переліку виховної функції можна аргумен-

тувати тим, що формально самі умови відбування арешту та строки на які

його призначають значно зменшують можливості виховного впливу режиму



на засуджених. Фактично ж правила режиму, регулюючи повсякденну по-

ведінку засуджених у побуті, розпорядок дня, тощо, не відбивають сутності

покарання, тобто виховна функція режиму лежить за межами його змісту.

Більш того, видається, що під час виконання покарання у виді арешту не-

можливо здійснити правове регулювання практичного використання режиму

з виховною метою, оскільки це процес реалізації психологічних механізмів,

який лежить за рамками права [ 6, с. 7].

ЛІТЕРАТУРА:

1. Кримінально-виконавче право України: Навч. Посібник / За ред.

Проф. А.Х. Степанюка. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 624 с.

2. Кримінально-виконавче право : Навчальний посібник / За ред.

Т.А. Денисової. — К.: Істина, 2008. — 400 с.

3. Васильев А.И., Саблина Л.С. Режим в исправительно-трудовых

учреждениях. М., изд. ВНИИ МВД СССР, 1982, 64 с.

4. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник.

— 3-е узд. — М.: Издательство «Дело» АНХ, 2009. — 528 с.

5. Загальна теорія держави та права / За ред. М.В. Цвіка, О.В. Пет

ришина. — Харків: Право, 2009. — 584 с.

6. Степанюк А.Х., Трубніков В.М. Режим відбування позбавлення волі

в установах виконання покарань: Конспект лекції. — Харків: Укр. юрид.

акад., 1994. — 60 с.

7. Ткачевский Ю.М. Режим исполнения лишения свободы // Вестн.

Моск. Ун.-та. Сер. 11. Право — 1992. — №3. — С. 63- 70

криминологиЧескАЯ ХАрАктеристикА

уЧАстников неЗАконного

вооруЖенного ФормировАниЯ

Многое сегодня зависит от эффективности использования уголовно-пра-

вовых средств, в том числе и нормы о незаконных вооруженных формирова-

ниях. Повышенная общественная опасность этого преступления обусловлена

существованием неконтролируемых органами власти вооруженных формиро-

ваний. Их функционирование нарушает стабильность и равновесие между

различными ветвями власти, порождает социальную напряженность среди

населения, создает угрозу неконституционного, силового решения проблем

государственного строительства и власти, содержит в себе потенциально и

высокую возможность причинения вреда личности, человеческих жертв.



В деле борьбы с незаконными вооруженными формированиями важное

значение имеет знание личностных особенностей их участников. Одним из

важных аспектов криминологической характеристики членов преступных со-

обществ (преступных организаций) является их социально-демографическая

характеристика.

Социально-демографическая характеристика организаторов незаконных

вооруженных формирований, участвовавших в противоправных действиях на

территории Северного Кавказа, показывает, что все организаторы — лица

мужского пола. Женщины, конечно, составляют меньшинство среди терро-

ристов, участников незаконных вооруженных формирований. Средний воз-

раст организаторов — 39 лет. Среди боевиков встречаются люди разных

возрастов, а многое зависит от того, какое место занимает конкретное лицо

в иерархии организации. Руководителями и организаторами незаконных во-

оруженных формирований чаще бывают лица старших возрастов, исполни-

телями — молодые. Именно такие исполнители наиболее уязвимы и для

стражей порядка, и для уголовной юстиции. Около 90% руководителей и

организаторов имели высшее образование, более 95% состояли и состоят

в браке. Из числа руководителей незаконных вооруженных формирований

более 50% проходили службу в органах внутренних дел, 25% — профес-

сиональные военные, около 8% — представители других профессий, 17%

нигде не работали.

Какой-либо специфики совершения особо опасных государственных

преступлений в зависимости от принадлежности лиц к какой-нибудь на-

циональности нет. Не может быть генетически и биологически преступной

нации, поскольку преступность — это социальный феномен. Сказанное не

означает, что лица разных национальностей и народностей представлены в

структуре особо опасных государственных преступлений пропорционально

их численности. За фактической принадлежностью человека к той или иной

национальности просматриваются лишь социально-политические проблемы

общественной жизни. Следовательно, там, где органы безопасности чаще

сталкиваются с особо опасными преступлениями лиц одной национальности,

за национальным надо видеть социальные проблемы, интересы и взгляды.

Национальный состав незаконных вооруженных формирований, соверша-

ющих особо опасные государственные преступления, представлен в логи-

ческой связи с деятельностью тех спецслужб, которые активно проводят

шпионскую (подрывную) деятельность против России.

Важным показателем интеллектуального уровня членов незаконных во-

оруженных формирований является образование. Оно находиться в тесной

связи с характером преступных действий.

Среди особо опасных государственных преступников 70% имеют высшее

или средне-специальное образование. Это характеризуется тем, что характер

особо опасных государственных преступлений таков, что требует необходи-

мого уровня развития, поскольку они достаточно сложны по исполнению и

требуют серьезного морально-нравственного осмысления своих поступков.



Здесь речь не идет, конечно, о рядовых членах незаконных вооруженных

формирований. При совершении особо опасных государственных преступ-

лений наличие судимости обычно только подстегивает сознание лица на

антиобщественные действия.

С точки зрения психологической характеристики можно выделить два

типа участников незаконного вооруженного формирования:

1. Нравственно-деформированный тип составляет в незаконном воору-

женном форировании 64% от всех лиц состоящих в нем. Он характеризу-

ется отрицательным или резко негативным отношением к конституционному

строю, его политическим институтам, экономическому укладу, образу жизни.

В основе преступной деятельности лиц данного типа лежат враждебные идеи

различного содержания и направления (националистические, религиозные и

т.п.). Отличительными чертами данного типа являются четко выраженная

враждебная направленность личности, устойчивость и убежденность в своих

идеях, иногда доходящих до фанатизма.

2. Корыстно-преступный тип характеризуется тем, что участвует в

незаконном вооруженном формировании в силу корыстных побуждений.

В основе такого типа лежит корыстолюбие, стяжательство, всеподавляющая

власть денег. В соотношении ценностей духовных и материальных у людей

такого типа интерес ограничен рамками материально-вещных отношений,

причем способы и средства достижения целей отступают на второй план.

В незаконном вооруженном формировании люди такого типа составляют

около 28%.

Автор придерживается той точки зрения, что лица, причастные к де-

ятельности незаконного вооруженного формирования, по своей сути

убийцы или потенциальные убийцы и террористы одновременно. Предна-

значение любого вооруженного формирования, на наш взгляд, и это оче-

видно — совершение актов насилия и поражения как живой силы про-

тивника, так и сокрушение материальной базы противника, что в лучшем

случае ведет к нанесению увечий различной степени тяжести или пов-

реждению имущества, что по сути одновременно является и устраше-

нием, а следовательно, и террористической деятельностью. Поэтому пред-

ставляется допустимым рассмотрение этой категории лиц как убийц и

террористов.

Анализ практики борьбы с незаконными вооруженными формированиями

показывает, что в числе ведущих криминологических характеристик их руко-

водителей являются такие, как: преступный профессионализм, организатор-

ские способности, коммуникабельность, способность к самопожертвованию

ради интересов сообщества.

Для руководителей незаконных вооруженных формирований характерны

такие личностные качества, как умение воздействовать на многих людей,

консолидировать членов незаконных вооруженных формирований, организо-

вывать преступную деятельность масштабно, организовывать противодейс-

твие органам власти и управления.



Лидеры незаконных вооруженных формирований, как правило, сами

общеуголовные преступления не совершают. Чаще они выступают в роли

организаторов или подстрекателей.

Анализ ряда уголовных дел позволил сделать вывод, что основными

признаками, характеризующими незаконное вооруженное формирование, как

правило, выступают: значительное количество лиц, входящих в незаконное

вооруженное формирование; территориальная масштабность деятельности;

наличие межрегиональных и зачастую зарубежных связей; особые личнос-

тные характеристики организаторов и руководителей (высокий уровень

преступного профессионализма, организаторские способности, коммуника-

бельность); высокий уровень вооруженности; значительный финансовые и

материальные средства, без которых существование незаконного вооружен-

ного формирования исключается. Исходя из структуры вооруженных сил

самыми малочисленными военными подразделением является звено или

экипаж танка численностью в три человека. Следовательно и минимальный

состав незаконного вооруженного формирования может быть не менее трех

человек.

Руководители незаконного вооруженного формирования существенно от-

личаться друг от друга в зависимости от идеологической основы своего

функционирования, состава группы, масштаба и целей ее действий, техни-

ческой оснащенности, конкретных целей и т.д. Среди руководителей имеют

место лица вполне рационалистического склада, которые отличаются завы-

шенными самооценками, жаждой самоутверждения, властолюбием, презре-

нием к людям или политическим фанатизмом. Практически все участники

незаконного вооруженного формирования склонны к насилию.

Незаконные вооруженные формирования существовали на протяжении

всей истории человечества, они нарушали стабильность в обществе, слу-

жили в ряде случае инструментом прихода к власти. Таким образом, ослаб-

ление государства и его силовых структур при наличии межнациональной

напряженности, неурегулированности отношений между отдельными субъ-

ектами Российской Федерации ведет к росту сепаратистских и экстремист-

ских тенденций, порождает острую борьбу элит, в частности, и конфликт

между элитами верхних эшелонов представительной и исполнительной

власти, который разрешался и разрешается не компромиссом, а силовыми

методами, которые связаны с созданием и функционированием незаконных

вооруженных формирований.

особливості вЧиненнЯ сексуАльного

нАсиллЯ ПіДліткАми

В 1991 році Україна ратифікувала Конвенцію ООН з прав людини, в

якій знайшла своє відображення регламентація заходів із захисту прав ди-

тини. Основним принципом ратифікованої Конвенції є те,що дитина в силу

власної фізичної та розумової незрілості потребує спеціального захисту.

Пріоритетним напрямком в політиці держави мусить виступати забезпечення

нормального розвитку неповнолітніх.

Радикальні політичні, соціальні зміни що відбуваються в нашому суспіль-

стві, реконструкція економіки супроводжуються складними процесами в со-

ціальному житті — формуванням нового громадянина незалежної, правової,

демократичної держави. Держава, визнаючи дитинство важливим етапом

життя людини, зобов’язана керуватися принципом пріоритету підготовки

дитини до повноцінного життя в суспільстві, розвитку в них суспільно зна-

чимої і творчої активності, виховання в них відчуття патріотизму та грома-

дянського обов’язку.

На сьогодні склалася критична ситуація в сфері дитинства,що характе-

ризується демографічною кризою , загостренням проблеми здоров’я дітей,

соціальним сирітством, зростом дитячої безнаглядності, злочинністю непов-

нолітніх, порушенням майнових прав неповнолітніх, насиллям над дітьми.

Одним з не менш важливих чинників загострення ситуації в сфері дитинства

є вчинення сексуального насильства підлітками. Спробуємо розібратися в

цьому складному фактові.

Підлітки , що здійснюють сексуальне насилля, — це молоді люди в віці

від 12 до 18 років,що здійснюють будь — які сексуальні дії з людиною

будь — якого віку проти волі жертви або якщо їх дії мають агресивний ,

експлуатуючий або погрожуючий характер.

Точно оцінити поширеність підліткового сексуального насилля не мож-

ливо, оскільки не існує офіційної національної статистики. Більш того, тільки

останні декілька років різні служби, дослідники, міліція і виправні заклади

почали розуміти серйозність цієї проблеми і говорити про неї.

В загальних масштабах про поширеність підліткового сексуального на-

силля відомо,що в національних масштабах близько 1/5 всіх сексуальних

злочинів вчинено підлітками. Проте ці дані є досить заниженими,що знижує

ступінь серйозності проблеми.