
 
187 
Продовження додатку Д 
 
Подивись мені в очі і ти побачиш все, 
Що я відчуваю до тебе, 
Зіграєм в бадмінтон тепер! 
 
Більшість завжди 
Просто сприймає 
Повітря таким, яким воно є. 
Вже на вищих рівнях розбирають 
Чому азоту більше кисню є. 
 
 
КВІТИ В ВОЛОССІ 
Слова А. Хливнюка         Музика „Бумбокс” 
 
Вона носила квіти в волоссі 
І ними грався він і ще вітер. 
Здавалося, давно вже дорослі, 
Але кохали щиро, мов діти. 
Відчинені серця, щирі очі – 
Таких не так багато є в світі. 
Лилися сльози щастя щоночі, 
Обіцянки назавжди любити. 
Будиночок на розі двох вулиць. 
Паркан плющем осіннім завитий. 
Здавалося, дощі схаменулись, 
Здавалося, завжди буде літо. 
Лише один дзвінок телефону 
І варто тільки їм захотіти –  
Повіяло теплом з-за кордону, 
А одже неодмінно летіти. 
 
Не обіцяй назавжди. 
Не обіцяй навічно. 
Де твоє-моє завтра? 
У скронях вітер свище. 
Не обіцяй, навіщо? 
Не обіцяй, не треба! 
Залежить час найближчий, 
Та не завжди від тебе. 
 
І раптом все змінилось навколо: 
Проблеми, ціни, сни, сподівання. 
Роз’їхалися, як діти в школу, 
Що першим було – стало останнім. 
Їй у Варшавські спальні райони, 
Йому Москву бетоном залиту, 
Але кохання у таксофонах 
Приречене не довго прожити. 
Куди ведуть строкаті дороги? 
Чому ви заблукали у світі?